нее веко с ресницей вместе. Крим. Ум. Ві́йка.
Ві́явки́, во́к, ж. мн. = Виту́шка. МУЕ. III. 24.
*Ві́ялка, ки, ж. Веялка. Сл. Нік.
*Ві́яло, а, с. Веер. За селом сонце віялом розставило в небо свої золоті пальці і зараз буде тепло-тепло. Виннич.
Ві́яльний, а, е. Веяльный. Ві́яльна лопа́та. Лопата, которою веют зерно.
Ві́яльник, ка, м. Веющий зерно. Аф. 351.
Ві́яльниця, ці, ж. Веялка. Вже розжився трохи: купив собі віяльницю. Александров. у. (Залюбовск.). См. Ві́йка.
Ві́янка, ки, ж. = Ві́яння 2. Аф. 351.
Ві́яння, ня, с. 1) Веяние, дуновение. 2) Провеивание хлеба.
*Вія́стий, а, е. С длинными ресницами. Віясті очі. Полт.
Ві́яти, ві́ю, єш, гл. 1) Веять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. Нп. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Макс. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Шевч. 8. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії. Г. Барв. 400. 2) Веять, провевать. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи. Ном. № 6657. 3) Вилять. Пес віє хвостом.
Ві́ятися, ві́юся, єшся, гл. 1) Носиться, бродить, таскаться. Мабуть назнав десь повію всесвітню та й віється. Мир. ХРВ. 324. Як пообідають, то нехай собі віються, куди схочуть. О. 1862. V. 103. 2) Веяться, провеваться. Пшениця… і молотиться, і віється. Стор. I. 76.
Ві́ячка, ки, ж. Лопата для провеивания зерна. Шух. I. 166.
*В'їда́тися, да́юся, єшся, сов. в. в'їстися, в'їмся, в'їси́си, гл. 1) — в ко́гось. Впиваться, впиться. Собака в'ївся в нього зубами. Крим. 2) — на ко́го. Обозлиться (на кого-либо). Вже він на кого в'їсться, то тому добра не буде. Крим. В'ївся мені́ в печінки́. Сидит у меня вот где (в печенках).
*В'їдливий, а, е. Назойливый, навязчивый. Що за в'їдливий кабан! Погодуй його, нехай одчепиться. Крим.
*В'їдливість, вости, ж. Навязчивость, назойливость. Сл. Нік.
*В'їжджа́ти, жа́ю, єш и в'їзди́ти, здю́, ди́ш, сов. в. в'їхати, в'їду, в'їде́м, гл. В'езжать, в'ехать. Сл. Нік.
*В'їзд, ду, м. В'езд, Сл. Нік.
*В'їзни́й, а́, е́. В'ездной, в'езжий. В'їзні́ за поме́шкання. Вступительная (плата) за помещение. Сл. Нік.
Вйо! меж. Крик на лошадей: но! Вх. Лем. 398.
*Вказі́вка, ки, ж. 1) Указание. 2) Указатель, указ, стрелка. Сл. Нік.
*Вказівни́й, а́, е́. Указательный.
*Вказі́вник, ка, м. Указатель. Сл. Тутк.
*Вкарбо́ваний, а, е. Врезанный. Сл. Тутк.
*Вкінці́, нар. Наконец. І та рідна країна вкінці розстелилась перед ними. Борд. 86.
*Вклад, ду, м. Включение. Сл. Тутк.
*Вкла́дич, ча, м. Вкладыш. Сл. Дубр.
*Вкраплі́ння, ня, с. Вкрапление, включение. Сл. Тутк.
*Вкрива́ти, ва́ю, ва́єш, сов. в. вкри́ти, ри́ю, єш, гл. Укрывать, укрыть. Сл. Нік.
*Вкри́тий, а, е. Покрытый. Сл. Тутк.
Вл… Кроме ниженаходящихся слов, см. еще Ул…
Вла́да, ди, ж. Власть.
Влада́ння, ня, с. Обладание.
*Вла́дарка, ки, ж. Владычица, повелительница, обладательница. Всіх владарка ніч покрила. Леся Українка.
Влада́рь, ря́, м. Обладатель, владетель, повелитель. Желех.
Влада́ти, да́ю, єш, гл. Обладать, владеть. Князі Вишневецькі владали на Україні великими маєтностями. Стор. Владав трохи не половиною земель українських. О. 1861. X. 136.
Влади́ка, ки, м. 1) Владыка. К. МХ. 10. Своя рука — владика. Чуб. I. 258. І не верстовії, а вольнії, широкії скрізь шляхи святії простелються і не знайдуть шляхів тих владики. А раби тими шляхами позіходяться докупи. Шевч. 629. 2) Архиерей, владыка. Борода як у владики, а сумління як у шибеника. Ном. № 180.
Владикува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Владычествовать. Ворожий дух між Руссю
