Раст. Rumex Hydrolapathum L. ЗЮЗО. I. 134. — хрущ. Насек. водяной жук, Hydrophilus picens. Вх. Пч. I. 6. *— ро́зчин. Водный раствор. Сл. Нік. *Водяне́ се́рце. Медуза. Сл. Нік. 2) Водянистый. Водяні вишні. 3) Водный, воднистый, богатый водой. На водяному місці стоїть село: усе там гарно роде. Волч. у.
Водяни́к, ка́, м. 1) Сосуд для воды. Ум. Водя́нчик. Онде у водянчику вода. Кв. I. 240. 2) Водяной (бес). Левч. 37. 3) = Во́дник. Вх. Лем. 400.
*Водяні́ти, ні́ю, єш, гл. Делаться водянистым. Молоко водяніє. Киев.
Водя́нка, ки, ж. 1) Кадка для воды. Стоїть кухоль на водянці, — піди та й напийся. Грин. III. 213. Мнж. 129. См. Відни́к. 2) Раст. Empetrum nigrum L. ЗЮЗО. I. 121.
Воєво́да, ди, м. Воевода. Да оддав мене мій батенько да за воєводу, у чужую сторононьку, далеко од роду. Нп.
Воєво́дство, ва, с. Воеводство. Желех.
Воєво́дський, а, е. Воеводский. К. Краш. 11.
*Воє́нний, а, е. 1) Относящийся к войне. Свойствен. военным отношениям. Воєнний комунізм. Воєнна завірюха. Пр. Пр.
Вожа́й, жая́, м. Вожак; проводник. Дай вожая, як знаєш сам, щоб нас до моря допровадив. Мкр. Г. 31. Вожая́ми назывались также эмиссары, которых задунайские запорожцы высылали из своей среды в Украину, чтобы набирать здесь годных в козаки людей и затем проводить их тайными путями через границу в Задунайскую Сечь. КС. 1883. IV. 376. 2) Водырь, передовое животное в стаде. Браун. 24.
Во́живо, ва, с. Провод, проведение куда-либо (человека). За воживо ж поміркувать у грека Фоки зговорились. Мкр. Г. 32.
Воза́рня, ні, ж. = Возо́вня. Вх. Уг. 231.
*Возві́з, во́зу, м. = Узві́з. Неч.-Лев.
Возді́бний и воздо́бний, а, е. Хороший, хороших качеств. (Станьмо) свої коні козацькії напасемо й напоїмо: тут трави зелені, води холодні, очерети воздобні. АД. I. 112. Которий то, панове молодці, козак дородний, ще й кінь під ним воздобний. Макс. (1849). 84. У Кулиша употреблено в смысле: способный, талантливый. Шукати серед мужиків людей дотепних, здатніх, воздібних, і таких людей підіймати наукою. К. ХП. 9.
Во́здух, ху, м. 1) = Пові́тря. Се вже ми як той німець, що на шаєчку воздух вішає. Ном. № 9926. *Мн. Во́здухи. Він аж присів на задніх ногах, а передніми повис у воздухах. Лепкий. 2) Воздух (церк. утв.). Ном. № 14182. Ум. Воздушо́к.
Воздухо́вий, а, е. Воздушный. І окрився темнотою — хмарою густою, мов наметом воздуховим — темною водою. К. Псал. 37.
Воздухопла́в, ву, м. Аэростат. Аеростат… по нашому краще назвати воздухоплавом. Ком. II. 15.
Воздухопла́вець, вця, м. Аэронавт. Желех.
Возду́шний, а, е = Воздухо́вий.
Воздушо́к, шка́, м. Ум. от во́здух.
Во́здяно, нар. Прохладно. Та й жара ж яка! — Нічого, як доїдемо до Полтави, буде воздяніш. Спустимось до річки, а коло річки завжде буває трохи воздяно. Гадяч. у.
*Вози́вода, ди, м. Водовоз. Сл. Дубр.
Во́зик, ка, м. Ум. от віз.
*'Вози́лник, ка, м. Возник. В неділю ніхто не жне, не робить, а возилники с поля возять на гріх. Крим.
Вози́рка, ки, ж. = Возо́вня. Вх. Лем. 400.
Вози́ти, вожу́, зиш, гл. Возить. В ліс дров не возять. Ном. № 1457.
Вози́тися, жу́ся, зишся, гл. 1) Возиться. Рубайсь, дерево, возись, дерево, й кладись. Рудч. Ск. I. 91. 2) Возиться, заниматься. Возиться, як кіт з салом. Ном. № 2593.
Во́зичок, чка, м. Ум. от віз.
Возі́й, зія́, м. Возчик, работник, нанятый для перевозки хлеба.
Возі́льник, ка, м. = Возі́й. Змиев. у.
Возлі́сся, ся, с. = Узлі́сся. Вибігає на возлісся; кругом подивилась та в яр… Шевч. 87.
Возло́бок, бку, м. Покатость. На
