Воркі́т, кота́, м. Мурлыка. Ой кіт воркіт да на віконечко скік. Макс. (1849), 103.
Воркітня́, ні́, ж. Мурлыкание.
Во́ркнути, ну, неш, гл. Мурлыкнуть. А ти, сірий, воркни. Мил. 39.
Ворко́та, ти, ж. Мурлыкание. Ой на кота воркота, на дитину дрімота. Макс. (1849), 102.
Воркота́ння, ня, с. 1) Мурлыканье. 2) Ворчанье. А з свекорком брання — тільки воркотання. Грин. III. 82.
Воркота́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Мурлыкать. Ой кіт буде воркотати. Макс. (1849). 58. *2) Ворковать. 3) Кричать. Сл. Нік.
*Воркоті́ти, ко́чу́, ти́ш, гл. 1) Мурлыкать. Кіт воркоче, як що їсть. Крим. 2) Ворковать. Вони (голуби) пили, воркотіли, ізнялися й полетіли. Нп.
Воркотли́вий, а, е. Ворчливый. Третій клопіт — милий воркотливий. Грин. III. 304.
Воркотня́, ні́, ж. = Воркітня́. Воркотня, та не що-дня. Ном. № 2736.
Воркоту́н, на́, м. Ворчун.
Воркоту́ха, хи, ж. Ворчунья. Годі тобі, стара воркотухо! Стор. II. 216. Жила Аматина там нянька… скупа і зла і воркотуха. Котл. Ен. IV. 42.
Ворко́тя, ті, об. Ворчун, ворчунья.
*Воркува́ння, ня, ср. 1) Мурлыкание. 2) Воркование. Сл. Нік.
Воркува́ти, ку́ю, єш, гл. Ворковать. Чого, серце, як голубка, день і ніч воркує? Шевч. 43. Воркувала горлиця у садку. Гліб. 49.
Ворку́н, на́, м. = Воркоту́н. А на печі воркун ворчить. О. 1861. XI. Св. 51. Ум. Воркуно́к, воркуно́чок. Ой воркуне та воркуночку, не бий мене та в головочку. Г. Барв. 40.
*Ворку́та, ти, м. = Воркі́т. Кіт-воркута. Сл. Яворн.
Воробе́нь, бня́, м. = Воробе́ць. О. 1862. X. 34.
Воробе́ць, бця́, м. 1) = Горобе́ць. Орел не пристає з воробцями. Ном. № 1033. 2) — тростяни́й. Пт. болотный воробей, Emberiza schoeniclus. Вх. Пч. II. 10.
Вороби́ця, ці, ж. Самка воробья. Желех.
Воробня́, ні́, ж. соб. Воробьи. Желех.
Воробок, бка, м. = Горобе́ць. Галиц.
Воробчи́ха, хи, ж. = Вороби́ця. Желех.
Вороб'я́, б'я́ти, с. 1) = Гороб'я́. 2) Маленький ребенок (шутливо-ласкательное). Ум. Вороб'я́тко. А старая єго мати на кріселку сидить, маленькоє вороб'ятко на руках держить. Гол. I. 116.
Вороб'я́чка, ки, ж. Воробьиный помет. Вх. Зн. 8. Желех.
Во́рог, га, м. Враг. В щасті не без ворога. Ном. № 1714. З одним богом на сто ворог. Ном. № 12. *Запе́клий во́рог. Злой, смертельный враг. Сл. Нік. Ум. Ворі́(о́)женько.
Ворогува́ння́, ня, с. Враждование. К. Краш. 11.
Ворогува́ти, гу́ю, єш, гл. Враждовать. Баба, що ворогує на ню. Ном. № 13409. Вони на тебе ворогують, я буду ворог їм заклятий. К. Псал. 312.
Воро́ж, жа, м. = Ворожби́т. Вх. Лем. 400.
Ворожби́т, та́, м. Гадальщик, колдун. Рудч. Ск. I. 43. Гол. I. 3.
Ворожбите́нко, ка, м. Сын колдуна.
Ворожби́тка, ки, ж. Ворожея, чародейка. Гол. IV. 445.
Ворожби́тство, ва, с. Гадание, колдование, чародейство. Желех.
*Воро́же, нар. Враждебно. Сл. Нік. — ста́витись (до ко́го). Враждебно относиться (к кому).
Воро́жечка, ки, ж. Ум. от воро́жка.
Воро́жий, а, е. Вражеский. Засліпив вороже око. К. Псал. 66.
Ворожи́ль, ля, м. = Ворожби́т. Вх. Лем. 400.
Ворожи́ля, лі, ж. 1) = Ворожби́тка. Вх. Лем. 400. 2) = Сонечко, Coccinella septempunctata. Вх. Лем. 400.
Ворожи́ти, жу́, жиш, гл. 1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить. Ном. № 233. 2) — коло чо́го. Возиться с чем, что-то делать с чем. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали. Ном. № 12831.
Ворожі́ння, ня, с. Гадание, ворожба.
