Вш.... См. Уш....
Вщ.... См. Ущ....
В'юк, ка, м. Вьюк. Їде троє, а під ними по одному коню під в'юками. ЗОЮР. I. 157.
В'юн, на́, м. 1) Рыба вьюн. Колись щука застукала в'юна у такім куточку, що не було куди йому втікати. Рудч. Ск. I. 46. 2) Название вертлявого, живого вола. КС. 1898. VII. 46.
В'юнки́й, а́, е́. Вертлявый, живой, проворный. Тут шо вже було б тобі в'юнке, так і на містці не всиде. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
В'юно́вий, а, е. Относящийся к в'юну. Покоштував в'юнового сала. Ном.
В'юно́к, нка́, м. Раст. Повилика, Convolvulus Sepium L. ЗЮЗО. I. 119.
В'юро́к, рка́, м. = Юро́к. Чуб. VII. 409.
В'юча́к, ка́, м. Вьючное животное. Двугорбі в'ючаки, цибаті дромадери в піску глибокому немов купались. К. МХ. 15.
В'ю́чити, чу, чиш, гл. Вьючить. Все, що треба, в'ючили на коней. Стор. II. 165.
В'яз, зу, м. 1) Дерево вяз, Ulmus. 2) Рыба язь, Ciprinus rutillus. 3) Завязь. Як би дощ, то ще б в'яз був на огудині. Лебед. у. Щоб був в'яз на огірках. О. 1861. XI. Св. 59. 4) Мн. В'язи́ = В'язо́к 2. То не біда, що по в'язи вода, тоє горш проняло, що і копилля поняло. Ном. № 7228. Ум. В'язо́к.
*В'яза́льний, а, е. Увязочный. Сл. Дубр.
В'яза́льник, ка, м. Вяжущий снопы.
В'яза́льниця, ці, ж. Вяжущая снопы. У сніп в'язальниця не зв'яже. К. Псал. 297. Ум. В'яза́льничка. О. 1861. XI. Св. 64.
В'я́зан(ь), ні, ж. Пучек, букет. Велика в'язан квітя. Вх. Лем. 400.
В'яза́ння, ня, с. Связывание.
В'яза́ти, жу́, жеш, гл. 1) Вязать, связывать. Як кажуть, то й батька в'яжуть. Ном. № 1081. Буду жати і в'язати, доленьки шукати. Мет. 276. 2) Привязывать. Приїхав до долини, в'яже коня до ялини. Мет. 91. Хто путає (коня), той ногами плутає, а хто в'яже, той певно спать ляже. Ном. № 11396. 3) Присоединять к чему, связывать с чем. Не знайшли нічого такого, щоб її до того діла в'язати. Мир. Пов. II. 111. 4) — ру́ку. Жениться, выходить замуж.
В'яза́тися, жу́ся, жешся, гл. 1) Связываться. 2) Вязаться. Густо сей пояс в'язався. Ном. № 257. 3) О раст.: завязываться. Мої угірочки густо в'язались в угудині. Ном.
В'я́зень, зня, м. Узник; пленник; арестант, заключенный. Я буду сповідати в'язня. К. ЧР. 393.
В'я́зи, зів, м. мн. 1) Шейные позвонки. *2) Затылок, шея. Сл. Нік. Аби голова на в'язах, а розум буде. Ном. № 4877. Трохи в'язи не звихнулись. Котл. Ен. VI. 41.
В'язи́ла, зи́л, с. мн. Узы. Розірвемо реміннії в'язила, поламлемо на шиях наших ярма. К. Псал. 3.
*В'язи́стий, а, е. Толстошеий. Сл. Яворн.
В'язі́й, зія́, м. = В'язі́льник.
В'язі́ль, ля́, м. 1) Раст.: а) Клевер белый и красный. Trifolium repens, — pratense L. Вас. 205. б) Trifolium flexosum L. ЗЮЗО. I. 139. в) Trifolium montanum. ЗЮЗО. I. 139. 2) Связка. Угор.
В'язі́льник, ка, м. = В'яза́льник. Харьк.
В'язі́льниця, ці, ж. = В'яза́льниця. Юрба в'язільниць молодих. Щог. Сл. 103.
В'язі́ння, ня, с. Связывание снопов.
В'я́зка, ки, ж. 1) Связка. От вам казка, мені бубликів в'язка. Рудч. Ск. I. 4. В'язка сіна. Грин. III. 571. Я ж думала, що мій милий, аж соломи в'язка. Мет. 2) = В'язо́к 2. Сумск. у. Ум. В'я́зочка.
В'язни́й, а́, е́. Относящийся к тыльной части шеи. В'язне́ са́ло. Сало с шеи. Павлогр. у.
В'я́зник, ка, м. = В'я́зень. На свято Пилат одпускав їм одного в'язника. Єв. Мр. XV. 6.
В'язни́ця, ці, ж. Тюрьма; заключение. Гол. I. 162. Да чи правда, що губили Пилипка в в'язниці. Лукаш. 137.
В'язни́чний, а, е. Тюремный. Желех.
В'я́знути, ну, неш, гл. Привязываться.
В'язо́вий, а, е. Вязовый. А ще, правда, на козакові постоли в'язові. Макс.
