Сторінка:Словник української мови. Том I. А-Ґ. 1927.pdf/372

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Галу́шка, ки, ж. Галушка, кусочек теста, сваренный в воде или молоке, клецка. Чуб. VII. 440. Рі́зані галушки́, рва́ні галушки́, — смотря по способу приготовления. Вари лишень гречані галушки. Рудч. Ск. І. 11. Ум. Галу́шечка. Іди, доню, вечеряти, бо галушечки скипіли. Грин. III. 421.

Галу́шник, ка, м. Большой любитель галушек. Черниг.

Галуща́нка, ки, ж. Порода мяты. Вх. Лем. 402.

*Галченя́, ня́ти, ср. Галчонок. Пороззявляли роти як галченята. Звен. у., Пальчик. Ефр.

Га́ль, лі, ж. соб. Галки. Галь на скиртах сидить. Миуск. окр.

Гальва́, ви́, ж. Мера жидкости. Гальву вина. Гол. III. 244.

Га́льма, ми, ж. = Гальмо́ 1. Вітряк крутився, бо за гальму не зав'язаний був. Змиев. у.

Гальмі́з, за, м. Отверстие в обухе топора для вставки топорища. НВолынск. у.

Гальмо́, ма́, с. 1) Тормоз для остановки колеса экипажа, колеса мельницы (деревянные дуги, сжимающие посредством веревки мельничное колесо, когда надо остановить его) и пр. 2) Переносно: препятствие, задержка. 3) Из'ян. А нічого собі шкапина, — без гальма, ні за що зганить. О. 1861. XI. Св. 49.

*Гальмови́й, а, е. Тормазной. Сл. Дубр.

Гальмува́ння, ня, с. Действие тормазящего, тормажение, останавливание.

Гальмува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Тормазить. У гору йду — не бичую, із гори йду не гальмую. Мет. 460. 2) Останавливать мельничное колесо. 3) Переносно: препятствовать, задерживать. Хто де не дума — там ночує, хотів де бігти — там гальмує. Котл. Ен. VI. 42.

Гальо́вина, ни, ж. = Га́лява. Лохв. у.

Гальо́нка, ки, ж. Парчевая лента. Мн. гальо́нки. Головной девичий убор из парчевой ленты. Ромен. у. Слов. Д. Эварн.

Галюва́ння, ня, с. Действие от гл. галюва́ти.

Галюва́ти, лю́ю, єш, гл. 1) Тащить судно против воды людьми или лошадьми. Чер. у. 2) Рыскать. Галювали ціле літо по полю. Чуб. III. 239. 3) Пустовать, быть незанятым. Чого в тебе город галює, — хиба нема чого посадити?

Галяба́рда, ди, ж. 1) Алебарда. 2) Особый вид топора. НВолын. у.

Га́лява, ви, ж. Поляна в лесу; незаросшее место среди хлеба в поле. НВолын. у. На реке, пруде: незаросшее место среди тростника. (К. П. Михальчук). См. Га́ло, гальо́вина.

Галя́вна, ни, ж. = Га́лява.

Галя́па, пи, ж.? Бранное слово для женщины. Шух. I. 34.

Галя́р, ру, м. = Гав'я́р. Вас. 205.

Галя́ра, ри, ж. 1) = Гале́ра. КС. 1882. XII. 505. 2) Судно для перевозки грузов. 3) Плоскодонная лодка на два весла. Вас. 157. Ум. Галя́рка. Ми у Кременчуці переїздили на той беріг галярками. Пирят. у.

Гам! меж. 1) Означает в детском языке: есть. Не плач, дитино, зараз будем гам. — І сам не гам і людям не дам. Грин. I. 236. 2) Означает быстро проглотить. А лисичка його гам! та й проковтнула. Рудч. Ск. II. 3.

Га́м, му, м. Крик, шум. Гармидер, галас, гам у гаї. Шевч. 333.

Гамазе́й, зе́ю и зе́я, м. и гамазе́я, зе́ї, ж. Магазин для склада и хранения каких-либо вещей, хлеба. О. 1862. I. 62. Рушниць, мушкетів, оружжин наклали повні гамазеї. Котл. Ен. IV. 56.

Гамази́н, на, м. = Гамазе́я. Підпалюють гамазини з хлібом. Стор. МПр. 80.

Гамазі́й, зі́ю, м. и гамазі́я, зі́ї, ж. = Гамазе́я. Оттой хліб, що в гамазії, добрі люде розібрали. Кв. П. I. 145.

Гама́ла, ли, ж. Смесь? Род кушанья? Накришили так то того, то сього, — вийшла чисто гамала, — поїли. Пирят. у. Слов. Д. Эварн.

Гамали́к, ка́, м. Задняя часть шеи. Козаки сами там пораються, а нашому брату дають оглоблею по гамалику. К. ЧР. 354.

Гамаликува́тий, а, е. Толстошеий, коренастый. Гамаликуватий віл. — Народ показний, гамаликуватий. Г. Барв. 240.