її вбить. Як гилну макогоном дитину, та і вбив. Грин. I. 223.
Гильня́, ні́, ж. Стая волков в период течки. Желех.
Ги́льце́, ця́, с. = Гі́льце. МУЕ. III. 96, 100; О. 1861. XI. Св. 59.
Гильча́стий, а, е = Гілля́стий. Ой під вікном вишня-черешня гильчаста. Грин. III. 510.
Гиля́! меж. Крик на гусей, уток, голубей. Гиля, гиля, селезню, додому. Чуб. V. 1110. Ой гиля, сизі голубоньки, на високе літання. Мет. 102.
Гиля́ра, ри, ж. = Галя́ра 2. Драг. 186.
*Ги́мбель, лю, м. Предприятие, занятие. У нас один дядько зачав торгувати вже год зо два і так-що він не кається, що він за цей гимбель узявся. Через кілька літ буде на цей гимбель охотників чимало. Крим.
Гимн, ну, м. Гимн. Дівчата трохи не голії стоять перед Кипридою і в лад співають гимн. Шевч. 604.
Гинди́к, ка, м. и пр. = Инди́к и пр. Рудч. Ск. I. 32. Гиндик буде белькотіти. Грин. II. 224.
*Ги́ней, нею, м. Иней. Білий, як гиней. Крим.
Гинки́й, а́, е́. Легко сгибающийся, гнущийся. Гинкі цвяхи, забити не мож, — як з олива ніби. Каменец. у. Обіддя гнуть з ясена, бо се гинке дерево. Уман. у.
Ги́нути, ну, неш, гл. Погибать, умирать; о скотине: дохнуть, пропадать, исчезать. Без гетьмана військо гине. Ном. № 751. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине, піде в свою Московщину, а дівчина гине. Шевч. 65. Тисячами гинуть голоднії люде. Шевч. 331. Дурно тільки слова твої гинуть. МВ. II. 62.
Ги́нчий, ги́нший, а, е = И́нший. Оступися, негодяю, в тебе гинша є. Грин. II. 344.
Гир, меж. Подражание ворчанию, лаю собаки. Гир, гир, та не вкусиш. Ном. № 3491.
Ги́ра! меж. Понукание для лошади. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Гира́ти, ра́ю, єш, гл. Терять, тратить. Угор.
Ги́рити, рю, риш, гл. Нести, тащить с трудом. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Ги́рка, ки, ж. 1) Сорт пшеницы. ЗЮЗО. I. 139. 2) Кувшин с отбитым горлышком. Козел. у.
Ги́ркання, ня, с. = Гари́кання.
Ги́ркати, каю, єш, гл. = Гари́кати.
Ги́ркатися, каюся, єшся, гл. = Гари́катися. Мася з Орисею гиркались: та каже: «тобі жениха пришле архирей», а та каже: «тобі». Св. Л.
Гирки́ня, ні, ж. Гриб. Agaricus piperatus, груздь. Вх. Лем. 403.
Ги́рло, ла, с. = Гі́рло.
Гирмо́та, ти, ж. Стук, грохот. Вх. Лем. 403.
Гирмота́ти, мочу́, ти́ш, гл. Стучать, греметь, грохотать. Вх. Лем. 403.
Ги́ронька, ки, ж. Ум. от ги́ря.
Гирсува́ти, су́ю, єш, гл. Царапать, чертить. Хлопці гвіздком погирсували піч. Борз. у.
Гирта́н, на́, м. Кадык, головка дыхательного горла. Вх. Лем. 426.
Гирува́ти, ру́ю, єш, гл. Рассуждать, размышлять, соображать. Лебед. у. См. Ґерува́ти.
Гиру́н, на́, м. Коротко остриженный. Конот. у.
Гирча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Гарча́ти. Рудч. Ск. II. 174.
Гирюва́тий, а, е. Вз'ерошенный. Вх. Уг. 233.
Ги́ря, рі, ж. 1) Низко остриженный. Бач чого гирі забажалось: кісничків. Ном. № 5343. Забравши деяких троянців, обсмалених, як гиря, ланців, п'ятами з Трої накивав. Котл. Ен. I. 5. 2) Гиря. *3) Осмоленный шар. Сл. Нік. Ум. Ги́ронька. Ой гиронька ложки мила, тонкий хвартух замочила. Грин. III. 683.
Ги́рявий, а, е. 1) Низко остриженный. У його стільки землі, як у гирявого чуприни. Лебед. у. Бранное слово. Брешеш, гирявий. Лебед. у. 2) Испорченный, плохой. Таке вже гиряве моє щастя. НВолын. у. Ги́рявий го́рщик — с отбитым верхним ободком. Мнж. 171. Кутя́ ги́рява бывает тогда на сочельник, когда вече́ря без рыбного блюда. Сим. 150.
Ги́ряво, нар. О стрижке: низко. Гиряво острижено. Нон. № 9281.
