в нас стояли гід від году. Константиногр. у.
Гі́дний, а, е = Го́дний. Настели мі опанчу, бо я того гідна. Чуб. V. 122.
Гі́дність, ности, ж. Достоинство. Желех.
Гі́дно, нар. Достойно, стоит. Ти на коні, а я пішки, — не гідно ходити. Чуб. V. 1190.
Гій, меж. 1) См. II. Гі. 2) Крик на зверя, то же, что и тю. Гій тулюлю! Вовк як побіжить! Грин. I. 223.
Гі́йво, ва, с. Огромная грязь. Аф. 358.
Гі́йкати, каю, єш, гл. = Ге́йкати. Щось коло місточка загрузло: гійка, гійка — ніяк не витягне. Грин. I. 38.
Гі́лечка, ки, ж. Ум. от гі́лка. Шевч. 30.
Гі́лка, ки, ж. 1) Ветка. 2) Палка для подбивания мяча. КС. 1887. VI. 457. 3) Род игры в мяч. КС. 1887. V. 457, 458. Ум. Гі́лечка, гі́лочка.
Гіллю́ка, ки, ж. = Гілля́ка. Г. Барв. 18.
I. Гілля́, лі́, ж. = Гі́лка. Як од гіллі одірвався. Ном. № 3150. Мов одірвалось од гіллі одно-однісіньке під тином. Шевч. 427. Ум. Гі́ллонька, гілля́чка, гілля́ченька. Та повій, вітроньку, підведи гіллоньку. Грин. III. 484. Ото гілляченьки із її рученьки. Рудан. I. 35. Хвалилася біла береза межи дубами своїми гіллячками. Чуб. III. 299.
II. Гі́лля́, ля, с. соб. Ветви. Ой вітер не віє, гілля не колише. Мет. 244. Ой дуб на березу гіллям похилився. Нп. Ум. Гі́ллячко. Дубок і опустив гіллячко. Грин. I. 148.
Гілля́ка, ки, ж. Ветвь, большая ветвь. Нагинай гілляку, доки молода. Ном. № 6007.
Гілля́стий, а, е. Ветвистый. Серед двору гілляста яблуня стояла. МВ. II. 32.
Гілля́ченька, ки, ж. Ум. от I гі́лля.
Гілля́чка, ки, ж. Ум. от I гі́лля.
Гі́ллячко, ка, с. Ум. от II гі́лля.
Гі́лочка, ки, ж. Ум. от гі́лка.
Гі́лька, ки, ж. = Гі́лка. Рудч. Ск. I. 126.
*Гільоти́на, ни, ж. Гильотина. Сл. Нік.
Гільтя́й, тяя́, м. и пр. = Гультя́й и пр.
Гільце́, ця́, с. 1) = Вильце́. Чуб. V. 187. 2) Убранное цветами и лентами деревцо, вокруг которого во время празднования Купала поют купальские песни; наз. оно также Мареною. Чуб. III. 195.
Гільце́м, нар. Гільце́м го́лий. Совершенно неимущий; гол, как сокол. Черк. у.
Гільча́стий, а, е = Гілля́стий. Стоїть дуб гільчастий. Мнж. 150. Гільчастий скатерть? (вар. дрябчастий, квітчастий). Мил. 129.
*Гімн, на, Гимн. Сл. Нік.
*Гімназія́льний, а, е. Гимназический. Сл. Нік.
Гіне́ць, нця́, м. 1) Гонец, курьер. 2) Лицо, которое обязано созвать на сходку членов цеха. Козел. у.
Гінки́й, а́, е́. Тонкий и высокий, быстро вверх растущий. Це дерево дуже гінке стало, як його підчухрали. Тополя буцім на могилі гінкий та гнучий стан. Греб. 318.
Гі́нний, а, е. Свободный, вольный. Угор.
Гі́нно, нар. Свободно, вольно. Угор.
Гінтя́й, тяя́, м. = Гультя́й. Гол. I. 48.
Гінчакува́тий, а, е. Высокорослый, быстро растущий. Черном.
Гі́нчий, а, е. Гончий. Біжит як гінчий пес. Фр. Пр. 37.
Гійє́! меж. = Гей 1. Мнж. 178.
*Гіпоте́ка, ки, ж. Ипотека. Сл. Нік.
Гірго́нія, нії, ж. = Жоржина. ЗЮЗО. I. 120.
Гіре́нький, а, е. Ум. от гірки́й. Гіренький мій світ! Федьк. I. 100.
Гіре́нько, нар. Ум. от гі́рко.
Гіржа́ти, жу́, жи́ш, гл. = Іржа́ти. Рудч. Ск. I. 10.
Гі́рка, ки, ж. 1) Ум. от гора. 2) = Ги́рка. О. 1861. IX. 192.
Гірки́й, а́, е́. 1) Горький на вкус. Гіркий полинь. Мет. 81. 2) Едкий, донимающий. Не лай мене, моя мати, гіркими словами. Мет. 85. 3) Несчастный, бедственный, горький. Гірка доля. Ном. № 2442. Гіркий світ, а треба жить. Ном. № 2440. *Воскл.: Гіркий світ! Горе горькое! Борд. 60. 4) Сопровождаемый горестью, неутешный, горький. Облилася Морозиха гіркими сльозами.
