Гна́ти, жену́, не́ш, гл. 1) Гнать, погонять. Волові дай полови, та жени поволі, а коневі — вівса, та жени як пса. Ном. № 10217. Го́ном гна́ти. Быстро гнать. Харьк. 2) Гнать, прогонять. Хоч правду женуть люде, та правда завше буде. Ном. Молодих рекрут женуть кудись через наше село. Г. Барв. 406. 3) Быстро бежать, ехать. Жене як вітрів батько. МВ. I. 105. 4) Загонять, забивать. Шпиці за нігті гнали і йому муки завдавали. Чуб. III. 335. *5) Вздымать, взбивать. Дівчата й хвилі палицями гнали, а коновка стоїть на воді на одному місці і не рушиться. Крим. 6) — горі́лку. Гнать водку. КС. 1882. I. 225. 7) — го́ни. *Допахивать, допахать го́ни. См. Го́ни. 8) — хи́мороди. См. Хи́мороди 3.
Гна́тися, жену́ся, не́шся, гл. 1) Гнаться. От котик як почув, як погнавсь… Гнавсь, гнавсь, не догнав. Рудч. Ск. I. 28. 2) Мчаться. Грин. III. 565. Скажи, коню, до кого це ви так нагло гнались? Шевч. 641.
Гне́ний, а, е. Гнутый. Гнене полоззя. НВолын. у. 2) Никуда не годный. Таке гнене, що хоч покинь. Киев.
Гне́сти, гнету́, те́ш, гл. = Гнітити 1 и 2.
Гнет, нар. Вдруг, сейчас, тотчас. Гнет стовпами поставали. Гол. II. 714.
Гнету́ха, хи, ж. Лихорадка. Чи ти гнетуха, чи ти трясуха? Чуб. I. 119.
Гне́ть, нар. = Гнет. А ту гнеть потопа буде. Гн. I. 31.
Гнетю́чка, ки, ж. = Гнету́ха. Черниг.
Гни́да, ди, ж. Зародыш вши, гнида. Ном. № 1861. *То дарма, що воша тне, а досадно гнида точить. Нар. посл. Пирят. у., Кононівка. Ум. Гни́дка.
Гни́дник, ка, м. 1) Вшивец. Ах ти гнидник! Лохв. у. *2) Мн. Гни́дники. Презрительно, шуточно: вещи, одежда. Забирай свої гнидники з мого місця. Пир. у., Кононівка.
Гни́дявий, а, е. Вшивый. О. 1862. V. 41.
*Гниле́нький, а, е. Ум. от гнили́й. Гниловатый. Гниле́нька зима́. Мягкая зима, с оттепелями. Сл. Нік.
Гниле́ць, льця́, м. Болезнь личинок пчел: поражение их грибком Bacillus Preussi. Драг. 32.
Гниле́ча, чі, ж. Гниль. Там так смердить у ямі гнилеча: картопля, чи що, загнилась.
Гнили́й, а́, е́. 1) Гнилой, испорченный. Гнила капуста. Дров нарубав гнилих. Рудч. Ск. I. 124. 2) Гнилой, гниющий. Гниле болото. Гнила зіма. О. 1861. I. 322. 3) Гнила́ квати́ря. Третья четверть луны. Гнила кватиря — робить нічого не слід, бо буде порча. Чуб. I. 10. См. Гнилу́ша. 4) Гниле́ сло́во. Скверная брань.
Гнили́ця, ці, ж. Дикая груша, которую едят только прогнившею. Ном. № 12217. Ум. Гнили́чка.
Гнили́читися, чуся, чишся, гл. О грушах: немного загниваться. Желех.
Гнили́чка, ки, ж. Ум. от гнили́ця.
Гнили́ччя, чя, с. соб. Гнилушки, истлевшие ветви и стволы дерев. Желех.
Гни́лка, ки, ж. = Гнилиця. Желех.
Гнилля́, ля́, с. Гниль. Як прийде Ілля, то наробить у полі гнилля. Ном. № 476.
Гнилобо́кий, а, е. Со сгнившим боком. Груші гнилобокі. Шевч. 178.
Гнилові́д, во́ду, м. Болото, поросшее сеном и лесом. Вас. 206. Во мн.: Гнилово́ди. Незамерзающие болота. О. 1861. VIII. 93, XI. 114.
Гнилозу́бий, а, е. С гнилыми зубами. Десь вирескався гнилозубий, миршавий чоловічок. Мир. Пов. II. 66.
Гнилоїд, да, м., гнилоїда́, ди, об. Скряга, скупец. Желех.
Гнилоїдити, джу, диш, гл. Скряжничать. Желех.
Гнилоїдник, ка, м. = Гнилоїд. Желех.
Гнилоо́кий, а, е. С больными, гноящимися глазами. Чуб. VII. 577.
Гнилу́ша, ші, ж. Третья четверть луны. Чуб. I. 11. См. Гнили́й 3.
Гни́ль, лі, ж. Гниль. К. Іов. 55.
Гниля́к, ка́, м. Сгнившее растение.
Гниля́тина, ни, ж. Гниль. Розворушив ту гнилятину. Мир. Пов. II. 54.
Гниля́ччя, чя, с. соб. Сгнившие растения, гниль.
*Гнип, па, м. А другий у тій самій хвилі викопав якогось шматок гнипа та як фалатне мене по руці, адіть, як закривавив. Франко.
