буде мати одну жінку, а як двоє, то дві. ЕЗ. V. 180. Ум. Гнізде́чко.
*Гніздря́ (ніздря́; plur. гніздрі). Ноздря. Крим.
Гніздю́к, ка́, м. 1) Запорожец, севший на хозяйство. КС. 1883. XI. 502. 2) Неудачный хлеб? Ось іди, чоловіче, якого я гніздюка напекла!.. Той гніздюк так і росплився по черені і ростріскавсь. Г. Барв. 323.
Гні́й, гно́ю, м. 1) Навоз, помет. Конюх коні ганяє, він гноєм воняє. Чуб. V. 1087. 2) Гной, материя. Чиряк великий, а гною мало. Ном. № 6325.
Гнійни́й, а́, е́. 1) Навозный, унавоженный. Гнійне поле. Каменец. у. 2) Гнойный.
Гнійни́к, ка́, м. Навозный жук. Вх. Зн. 11.
*Гнійно́, нар. Унавожено, удобрено, есть удобрение. Там не гнійно́. Там нет удобрения. Крим.
Гні́сті, тів, мн. = Нігті. О. 1861. XI. Св. 62.
Гні́т, ту, м. 1) Пресс; тяжесть, наваленная с целью сдавить. Сир під гнітом лежить. 2) Гнет, притеснение. Весь віковічний гніт, вся ненависть виявлялась тим диким вогнем в його очах. Левиц. Пов. 269. 3) Огонь, разведенный на припічку, когда в печь сажают хлеб. См. Гнітити хліб.
Гніти́срака, ки, об. Харьк. Упорный, несговорчивый человек. Торгувалась, торгувалась — так і копійки не спуска; та я його вже давно знаю, він такий (вона така) гнітисрака. Лебед. у.
Гніти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Давить, прессовать, нагнетать. Камінюка гнітила. Стор. МПр. 21. Гнітили сир. Левиц. I. 466. 2) — те́рен, сли́ви. Сохранять на зиму в кадке с водой, надавив сверху тяжелым деревянным кружком. Гнічені сливи. Чуб. II. 29. 3) Угнетать. Усе, що гнітить чоловіка в занедбалім товаристві. Стор. 4) Гніти́ти хліб. Подрумянивать. Чуб. I. 123. (Чтобы хліб гніти́ти, берут немного соломы, зажигают и кладут на при́пічку). 5) Бить. Як начали вони її гнітить тими молотами. Чуб. II. 263. 6) Гніти́ти на се́рці. Скрывать в душе тяжелое чувство. Бачу я та мовчу: усе на свойому серці гнічу. Кобел. у.
Гніти́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Давиться, надавливаться. 2) Быть угнетаемым. 3) Хліб гні́титься. Хлеб подрумянивается. Паска ніяк не гнітиться. Кролев. у.
*Гнітни́ця, ці, ж. План (типогр.). Сл. Дубр.
Гніту́ха, хи, ж. = Гнітю́чка. ХС. III. 53.
*Гнітю́чий, а, е. 1) Гнетущий. Сл. Нік. 2) Угнетающий, давящий. Коцюб. «В дорозі».
Гнітю́чка, ки, ж. Вид лихорадки. Миуск. окр.
Гноби́тель, ля, м. Гонитель, преследователь, притеснитель. Не вірьте їм, пане, бо вони звісні на нас гнобителі. Могил. Подольск.
*Гноби́телька, ки, ж. Угнетательница, притеснительница. Хлопомани-поляки ще мають надію на тягар селянського життя, на їх безправя, на волю й землю, яку несе їм перемога поляків над гнобителькою Московщиною. В. Міяковськ. Арх. літерат. Журн. «Наше Минуле». 1919. 1—2. 148.
Гноби́ти, блю́, би́ш, гл. Угнетать, притеснять. Желех.
Гноївка, ки, ж. 1) Навозная жижа, вода, в которой мок навоз. Вх. Зн. 34. Випила б і гноївки, не то що, та нігде і на тлі води не видко. Гн. IV. 64. 2) Erystalis tenax. Вх. Лем. 404.
Гноївня, ні, ж. Место для складывания навоза, навозная куча. На що тут сиплеш сміття? Хиба нема гноївні? Прил. у.
Гноїння, ня, с. 1) Гноение. 2) Унаваживание, удобрение.
Гноїсько, ка, с. = Гноївня.
Гноїти, гною́, їш, гл. 1) Гноить. Діди строють, а баби гноють. Ном. № 10111. 2) Унаваживать, удобрять. Угор.
Гноїтися, гною́ся, їшся, гл. 1) Гноиться, покрываться материей, гноем. 2) Быть превращаемым в гной, в навоз. 3) Быть унаваживаемым.
Гно́їще, ща, с. = Гноїсько. К. Псал. 263.
Гнойови́й, а, е. Навозный. Грин. II. 317. Гнойова яма. Гнойова лопата. НВолын. у.
Гнойови́к, ка́, м. = Гнояк.
