дований сидить. Шевч. Тілом обросло, як кабан годований. Ном. № 8626.
Годо́ванка, ки, ж. Воспитанница, вскормленница. Шевч. 493; КС. 1885. III. 550.
Годо́ванок, нка, м. = Годованець.
Годови́й, а́, е́. Годичный, годовой. В заговоре: (Пристріт) і денний, і сутковий, і тридневний, і годовий, і лісовий, і шляховий. Чуб. I. 134.
Годови́к, ка́, м. Однолеток, годовик. Вона хлопчика годовика, сього Левка, взяла у прийми. Кв. Ум. Годовичо́к. Стор. I. 95.
Годови́ни, ви́н, ж., мн. = Роковини. Мил. 171.
Годови́ще, ща, с. Годовой срок найма. Один син у людей служить, а другого нищий, кобзар, узяв… за годовище півтора цілкового поступив. ЗОЮР. I. 46.
Годо́к, дка́, м. Ум. от год.
Годо́чок, чка, м. Ум. от год.
Годува́льниця, ці, ж. Кормилица. Яра пшениця — годувальниця. Грин. III. 38.
Годува́ння, ня, с. 1) Кормление. 2) Воспитание, вскормление. 3) Откармливание.
Годува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Кормить. Багач ся дивує, чим убогий діти годує. Ном. № 1606. Вовка ноги годують. Ном. № 7207. 2) Пропитывать, вскармливать. Тяжко дітей годувати у безверхій хаті. Шевч. 99. Не на теє, козаченьку, дочку годувала, щоб з тобою пройдисвітом гуляти пускала. Нп. 3) Откармливать. Годують на сало. Рудч. Ск. I. 71. 4) Пробывать, проживать в течение года. Ном. № 10392.
Годува́тися, ду́юся, єшся, гл. 1) Кормиться, пропитываться. Багатий дивується, як убогий годується. Ном. № 1606. Не хлібом я — зітханнями годуюсь. К. Іов. 9. 2) Кушать, есть. Употребляется преимущественно в выражении, которым припрашивают гостей: Годуйтеся, люде добрі! Борщу скуштуйте, галушок, годуйтесь, кушайте доволі. Котл. Ен. V. 14. Не турбуйтесь, люде добрі, годуйтесь на здоров'я. К. Оп. 138.
Году́ля, лі, ж. Пища, корм. Угор.
Году́н, на́, м. Кормитель. В загадке так назван горшок для варки пищи. Годун-годунець сто душ годував. Ном., ст. 301, № 389.
Годуне́ць, нця́, м. = Годун. Ном., ст. 301, № 389.
Го́дяний, а, е. О погоде: ясный. Цей місяць був не годяний, а дощовий. Лебед. у.
*Го́дяно, нар. О погоде: ясно. Сл. Нік.
Годя́щий, а, е. 1) Пригодный, годный. Годящий на віник та на смітник, — совсем плохой. Ном. 2) Хороший, доброкачественный, прочный. Коли годящий з його кінь — їдь на йому у Січ. Стор. I. 122. А тут ще недостатки… що ні з чим і вирядити: ні сорочечки, ні одежинки годящої. МВ. I. 52. Округ хутора — годящий вал. КЧР. 5. 3) О человеке: хороший, здоровый, крепкий. Нікого в поміч не просімо: годящі парні ти і я. Котл. Ен. VI. 41. 4) О работнике: хорошо работающий, умелый. Годящий тесля. О. 1862. III. Кулиш. 22.
Го́же, нар. 1) Красиво, хорошо. Матінко, повная роже, дивитись на тебе гоже. Мет. 201. Як бог поможе, то все буде гоже. Ном., ст. 281, № 11. Кланяйся, Ганнусю, гоже. Нп. 2) Прилично, следует. Не гоже так робити. Прибралась так, як гоже для празника. О. 1862. IV. 77.
Го́жий, а, е. 1) Хороший, красивый. Ой мій сину гожий, женися небоже! Ном. Така красна, коби рожа, як тополя, така гожа. Чуб. III. 38. 2) = Погожий 1. Гожа вода. 3) Благоприятный, удобный. Гожого часу підожду. Звінчав дітки однолітки в гожий час. Нп. 4) Нужный, годный. На тобі, небоже, що мені не гоже. Ном.
Го́зеро, ра, с. = Озеро. Іди у поле, там стоїть гозеро і коло гозера стоїть кобила. Грин. II. 79 (Острожск. у.).
Го́їння, ня, с. Залечивание, заживление.
Го́їти, го́ю, їш, гл. О ране: лечить, заживлять. Трудно рану гоїти, а не вразити. Ном. № 1574.
Го́їтися, го́юся, їшся, гл. 1) Залечиваться, заживать. Як був порізав пальці, а вже гояться. 2) Лечиться (от раны).
