ржавий і старий, за дверми виснеш ти. Щог. В. 140. Пан чекатиме нас об одинадцятій годині, — промовив Искра, устаючи з канапки і виймаючи з-за пазухи свого годинника. Морд. Пл. 41. У лемков: стенные часы: Вх. Лем. 404. См. еще: Годи́на 1, годи́нка 2, годи́льник. *Насті́нний —. Стенные часы. Кешенько́вий —. Карманные часы. Сл. Нік.
*Годинника́р, ря́. Часовщик. Сл. Нік.
Годи́нонька, ки, ж. Ум. от годи́на.
Годи́ночка, ки, ж. Ум. от годи́на.
Годинува́тий, а, е = Годинний. Як молодик прямий — годинуватий буде, а коли кривий — дощовий. ХС. VII. 417.
Годиня́р, ра́, м. = Годинарь. Вх. Лем. 404.
Годи́ти, джу́, ди́ш, гл. Угождать, помогать. Старому та хорому годи завше як малому: Ном. № 8085. Як бог годить, то й мокре горить. Ном. Годить, як болячці. Ном. № 4488.
Го́ди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. 1) Уславливаться, соглашаться. Годись на рік! що схочеш? МВ. I. 31. 2) Мириться. Як посварилися, так і досі не хотять годитися. 3) Быть годным, годиться. Тепер я сама побіжу, ти нікуди не годишся. Рудч. Ск. L 148. 4) Уговариваться, уславливаться. Жид годився з наймичкою (наймаючи). КС. 1883. III. 670. 5) Безлично: годи́ться, годи́лося. Годится, следует, прилично. Сим. 231. Кров не водиця, розливати не годиться. Ном. № 4074. Квочку годиться підсипати в неділю. Грин. II. 19. Так не годиться говорити. Левиц. I. 316. Для годи́ться. Для приличия. Він робить це для годиться. Киев.
Го́дитися, джуся, дишся, гл. О погоде: проясняться. От вже на дворі стало годиться. Прил. у.
Го́ді, нар. 1) Полно, довольно, баста. Та годі сидіти, та пора летіти. Мет. От Іван і годі її стріляти. Рудч. Ск. I. 136. Ждала, ждала, та й годі сказала. Ном. № 5628. 2) Дальше нечего сказать, баста, да и только. Добре мені так, що годі. МВ. I. 15. Лихо, та й годі. Ном. № 2224. Рай, та й годі. Шевч. 35. Сміх, та й годі. Шевч. 285. 3) Нельзя, невозможно. *4) Не стоит, не годится. Ізза такої пустої причини годі нам, пане полковнику, своєї товариської приязні псувати. Лепкий.
*Годіве́льний, а, е. Кормовой. Сл. Дубр.
Годівля, лі, ж. Корм, кормление. На годівлю птиці треба багато зерна. Полт. Пішов він (вовк) уп'ять просити собі у бога годівлі. Чуб. II. 126.
*Годівни́ця, ці, ж. Питательница, кормилица. Корова — наша годівниця. Крим.
Годівщи́на, ни, ж. 1) Срочная годовая служба. Меншого наняла на год, та мабуть одберуть з годівщини, бо піде в салдати. Екатериносл. у. 2) Заработанное за год жалованье, годичная плата. То я купила за свою годівщину, що заслужила собі у чоловіка в году. Екатериносл. у. (Залюб.).
Годко, ка, м. Пт. Upupa, удод. Вх. Уг. 233.
Го́дний, а, е. 1) Почтенный, достойный, уважаемый, хороший. Четверту доньку видала вже за дударчика, за годного, тверезого капельмайстерчика. Гол. III. 463. Товаришу наш годний та славний. Федьк. 2) Достойный, стоит. Добре само ся хвалить, а злоє похвали не годно. Ном. № 2568. Наживши крівавим потом копійку, поспішав, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки. Котл. НП. 393. Не плач, янгеляточко моє! сліз твоїх вона не годна. МВ. (О. 1862. III. 42). 3) Согласный. Я за тобов іти годна. Гол. IV. 512. *4) — комусь. Достойный кого-нибудь. Ти й Рябкові не годна, отак і знай! Бо й собака так не зробить, як ти. Крим. *5) — до чо́го, на що, зроби́ти. Могущий, кто в состоянии сделать. Сл. Нік.
Годо́ванець, нця, м. 1) Воспитанник, вскормленник. Приняв був до себе якогось сироту Петра за годованця. Котл. НП. 355. 2) Крестьянин, который завещает кому-либо свое имущество, за что наследник должен до смерти кормить и поить завещателя. Шух. I. 52. 3) Животное, откармливаемое на убой. Вже всюди вправилась, тільки ще зосталось бур'яну насікти для годованців. Св. Л. 9.
Годо́ваний, а, е. Откормленный. А на апостольськім престолі чернець го-
