гі, гордине наша, товариші наші. Г. Барв. 141. 3) Гордый человек. Чи правда, що тая гординя та в тобі закохався. МВ. (О. 1862. III. 48).
Го́рдити, джу, диш, гл. Пренебрегать. Знати, вона мною гордить. Голов. Убогими не гордили. Драг. 169.
Горди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Гордиться. Чуб. V. 496. Грин. III. 212.
Гордівни́к, ка́, м. Гордый человек, гордец. Сумує собі гордівник мовчки. Г. Барв. 456.
Гордівни́ця, ці, ж. Гордая женщина.
Горді́й, дія́, м. = Гордівни́к. Г. Барв. 456.
Го́рдість, дости, ж. Гордость. Нема в його ні крихти гордости. К. ЧР. 74. Почала його розбірати така гордість, що всіх людей, всіх панів і міністрів, і простих хлопів мав за нізащо. ЕЗ. V. 115.
Го́рдо, нар. Гордо, надменно. А син твій гордо на арену, псалом співаючи, ступив. Шевч. 613. Поводиться гордо. МВ. (О. 1862. III. 72). Устань, господи, щоб злющі гордо не неслися. К. Псал. 19.
Гордо́вать, ті, ж. Раст. Malva crispa. Лв. 100. См. Гордови́на.
*Гордо́вий, а, е. Чернокалинный. Піде, накраде в лісі скалок гордових або свидових, тай поб'є, тай горять як каганець. Крим.
Гордови́на, ни, ж. 1) Раст. а) = Горди́на. ЗЮЗО. I. 141. Вх. Пч. II. 37. б) Malva crispa. Вх. Пч. I. 11. З инших овочів найбільше їдять вишні, дальше дерен, черемху, гордовину. МУЕ. I. 109. Пішов у ліс.... Чи горіх знайде хлопець, чи китицями гордовину.... Св. Л. 211. Ой у городі та гордовина, на гордовині та зозуленька. Чуб. V. 727. *2) Черная калина, чернокалинник. Крим. 3) = Гордівни́ця. Ой дівчино-гордовино, гордуєш ти мною. Чуб. V. 727. 4) = Горо́дина. Желех.
Гордови́тий, а, е = Гордува́тий. Сим. 216. Ой дівчино гордовита, гордуєш ти мною. Грин. III. 233. Він був… дуже гордовитий. Коли й гляне на тебе, то все одним оком через плече. МВ. I. 75. Ум. Гордови́тенький. Ном. № 2530.
Гордовли́вий, а, е. Гордый, горделивый. Він у нас не гордовливий. Кв.
Гордоро́слий, а, е. Гордо растущий. Встречено у Млаки: Колись смереки на горбочку пишно красувались, зеленіли гордорослі, в небо зазирали. Млак. 38.
Го́рдощ, щі, ж. чаще во мн. ч. го́рдощі. Гордость, надменность. Дметься гордощами лютий. К. Псал. 20.
Гордува́ння, ня, с. Действие гордящагося, гордыня, пренебрежительность. Ой дівчино гордовита, гордуєш ти мною, — буде твоє гордування все передо мною. Грин. III. 233.
Гордува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Пренебрегать. Г. Барв. 186. Сама себе дурною називала, що Орликом гордувала. Чуб. V. 1085. Він нами гордує. МВ. II. 92. 2) Гордиться, чваниться. Вона багато гордує.
Гордува́тий, а, е. Гордый, гордящийся, надменный. Я не багатий, не гордуватий, високо не несуся. Мет. 67. Така думка світилась.... на її гордуватому виду. Г. Барв. 464. Ум. Гордува́тенький. МВ. (О. 1862. III. 57).
Гордува́тися, ду́юся, єшся, гл. Гордиться, чваниться. Сядь, козаче, не гордуйся, коли хочеш — поцілуйся. Чуб. V. 233.
Горду́н, на́, м. Гордец. Козак не гордун, що оборве, то й в кавдун. Ном. № 12166.
Го́ре, ря, с. 1) Горе, печаль, горесть. Іде дівчина до хати, несе своє горе. Шевч. 276. 2) Горе, несчастье. З щастя та з горя скувалася доля. Ном. № 1725. На го́ре йде́ться, пішло́. Пошло на несчастие. Живе́, го́ря прикупи́вши. Плоховато живет. Ном. № 7506. *Живет с горем пополам. Сл. Нік. Ум. Го́ренько, го́речко.
Горе́л, рла́, м. = Орел.
Горе́лі, ре́ль, ж. мн. Качель. См. Реля 1. МУЕ. III. 169.
Го́рен и горн, рна, м. 1) Горн в кузнице. Грин. II. 74; Чуб. II. 239. У кузні коваль, забувши про залізо в горні, балакав з хуторянами про чорну раду. К. ЧР. 194. 2) Печь для обжигания глиняной посуды. Шух. I. 263. Палає, як горен. Ном. 3) Известковая печь. Славяносерб. у.
