хто дома, той господарює. Нп. Та що ж з тієї хати, коли там господарює лихо та недоля. Левиц. I. 254. 2) Господствовать. Нехай над світом той господарює, в кого душа міцна в міцному тілі, хто правду правим, чистим серцем чує, хто в слові честен, непохибен в ділі. К. МБ. XI. 157.
Господе́вий, а, е = Госпо́дній. Кара господева. Шевч. 331.
Госпо́день, дня, нє. Кратк. форма от госпо́дній. Забув і страх господень. К. Іов. 14.
Господи́ня, ні, ж. Хозяйка, госпожа. Де багато господинь, там хата не метена. Ном. № 6668. Ой хто любить господаря, а я господиню. Нп. Ум. Господи́нька, господи́нечка, госпо́ся.
Госпо́дній, ня, нє. Господний, божий. То серце щебече господнюю славу. Шевч. 9.
Госпо́донька, ки, ж. Ум. от госпо́да.
Госпо́дь, го́спода, м. Бог, господь. Прихиляйся, дівчинонько, а до господа бога. Мет. 106. Господи, помилуй або дай що! Ном. Хай госпо́дь ми́лує. Боже сохрани! Ном. № 5138. Так їй схотілось пить, що господи! — сильно захотелось пить. Рудч. Ск. II. 57. Ум. Го́споденько, го́сподонько. Ей, змилуйся, господеньку! Чуб. I. 156. Крий, господоньку! Гн. II. 68.
Госпожа́, жі́, ж. 1) Титул богородицы (с эпитетом Пречи́ста). Благослови, боже, Пречиста госпоже! Грин. II. 496. 2) Попадья, жена священника. Борз. у. Ум. Госпо́женька. Употребляется также в значении: господи́ня. Уклонивсь… хазяйці: «Чи нема в вас, госпоженько, — каже, — хоч сироватки нам попоїсти?» Драг. 117.
Госпо́ся, сі, ж. Ласкательное от господи́ня. Гол. I. 147. МВ. (КС. 1902. X. 144). Ось слухайте, моя госпосю, моя панійко! Г. Барв. 437.
Го́стенько, ка, м. Ум. от гість.
*Гостеприйма́ння, ня, с. Гостеприимство. Гостя в нас приймають найбільше горілкою: це в нас найлучче гостеприймання. Крим.
Госте́ць, тця́, м. Хронический ревматизм в суставах. Драг. 40. КС. 1889. XI. 303. Мнеть, як гостець бабу. Ном. № 4004. Точно болезнь эта не определена, так как, повидимому, названием госте́ць охватывается не одна болезнь. По народному верованию, госте́ць в скрытом состоянии есть у каждого человека и обнаруживается ревматическими болями, сыпями, чирьями, ранами. Нечи́стий, пога́ний госте́ць, що загнива́ється — очевидно, сифилис. Мил. М. 94.
Го́стик, ка, м. Ум. от гість.
Гости́на, ни, ж. 1) Пребывание в гостях, гостьба. Гірка гостина, коли лиха година. Ном. Де все гостина, там голод недалекий. Ном. А ще мого сина з гостини не видно. Макс. (1834). 117. У гости́ну. В гости. Я тудою йтиму до батенька в гостину. Мет. 279. 2) Пиршество, угощение, принятие гостей. Починається гостина для всіх нас радостна. Гол. Так то оддячив ти пану гетьману за гостину! К. ЧР. 161. 3) Гость. Прийде до тебе три гостини: перва гостина — яснеє сонце. Чуб. Ум. Гости́нка, гости́нонька, гости́ночка. Через долинку та в гостинку. Ном. № 11821.
Гости́нець, нця, м. 1) Подарок, презент, гостинець. Так і гостинців брать не хоче, не хоче й пана закохать. Шевч. Якого ти мені, тату, гостинця купив? Ном. № 12431. 2) Большая дорога, столбовая дорога. Гостинцем буде їхати губернатор. Каменец. у. По-під Камінець збитий гостинець; там військо стоїть, ладу не знає. Чуб. Аж тут два люде гостинцем їдуть. Федьк. 3) Корчма. Підемо го пропити до нового гостинце, за червоне винце. Гол. IV. 435. Ум. Гости́нчик, гости́нчичок (только в 1-м значении). Чуб. V. 663. Ой приїхав мій миленький з дороги, привіз мені гостинчик дорогий. Чуб. V. 520.
Гости́нка, ки, ж. Ум. от гости́на.
*Гости́нний, а, е. 1) Прил. Гостеприемный. 2) Как сущ. Хлебосол. Сл. Нік.
Гости́нність, ности, ж. Гостеприимность. Худобу свою проциндрив… (на) широких учтах, по старосвітському звичаю гостинности. К. ХП. 22.
