*Гребі́нщик, ка, м. = Гребі́нник 1. Сл. Яворн.
Гре́бінь, ня, м. 1) Прядильный гребень. Чуб. VII. 409. Вас. 200. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. Рудч. Ск. I. 178. 2) Гребенка, гребешок. То йому так потрібно, як лисому гребінь, сліпому дзеркало. Ном. 3) Доска с зубьями, составляющая часть каблука́. См. Каблу́к 2. Шух. I. 228. 4) Подобная гребню часть реші́тки. См. Реші́тка 5. Шух. I. 167. У Вх. Зн. 12 = реші́тка 5. 5) Гребень, верхняя грань вещи, стоячая полоса, напр.: гребень на крыше. (Залюбов.). Шух. I. 91, 117. Клуню покриєш стару, та на коморі гребінь виложиш. О. 1862. IX. 7. Гребень горы или подобного ей возвышения. З того боку — провалля і з сього боку провалля, а по середині гребінь. Грин. II. 59. Гребень волны. Од берега до берега на Дніпрі появився білий гребінь, неначе біла грива величезного коня. Левиц. Пов. 351. 5) Украшение на нижней части медной курительной трубки. Шух. I. 276. 6) Гребешок на голове птиц. Ум. Гребіне́ць, гребі́нчик. Ув. Гребіни́ще. Бери, милий, днище й гребінище. Чуб. V. 1074. 7) Род орнамента на писанке. МУЕ. I. 190.
Гре́бка, ки, ж. 1) Весло. Мнж. 179. Гребці запустили гребки в воду. Левиц. Пов. 350. Сіда́й на гре́бку. Садись на весла. 2) Машина для сгребания сена. Лохв. у.
Гребли́ця, ці, ж. Скребница. Вх. Зн. 12.
Греблі́, лі́в, мн. = Граблі́. Шух. I. 169.
Гре́бло́, ла́, с. 1) = Гребли́ця. Вх. Зн. 12. 2) Орудие наподобие грабель (вместо зубцев дощечка шириною в вершок), употребляемое для сгребания соли в лиманах. Черном.
Гре́бля, лі, ж. Плотина. Тиха вода греблі рве. Ном. № 3030. *Тарасо́ва —. Фашинная гать. Сл. Дарм. Ум. Гребе́лька. Водиця гребельку прорвала. О. 1861. IV. 62.
Гребляни́й, а́, е́. Плотинный. Гребляни́й млин. Водяная мельница с плотиной. Вас. 172.
*Гребну́ти, гл. См. Гребти́. Сл. Нік.
Гребня́, ні́, ж. Действие гребущего веслом, гребля. Така вже з тебе гребня: сідай краще на правило.
Гребови́цький, а, е. Относящийся к гребови́ц'е. Пісні гребовицькі. Грин. III. 127.
Гребови́ця, ці, ж. 1) Сгребание сена, гребля. На гребовицю вийшло десять дівчат. 2) Время сгребания сена. Чуб. VII. 419. Це було саме в гребовицю.
Гребти́, бу́, бе́ш, гл., прош. вр. гріб, гребла́, гребло́. *Одн. в. гребну́ти, ну́, не́ш. 1) Гресть, *гребнуть (веслом). Так гребе, що страх, човном. Рудч. Ск. I. 206. І стали веслами гребти. Котл. Ен. II. 8. Гребти́ у ход. Гресть прямо вперед; з-під човна́ гребу́ть, чтобы поворотить лодку; через о́бшивку — для быстрого хода. Вас. 189. 2) Сгребать (о сене). Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. Шевч. 453. 3) Рыть, разгребать. Собаки лапами гребуть. Ном. Курка що гребе, то все на себе. Ном. № 9740. Кінь гребе копитом.
Гребти́ся, бу́ся, бе́шся, гл. 1) Гресть веслом. Богу молись, а до берега гребись. Ном. № 160. 2) Рыть, разгребать. В роскинутому сіні греблись кури. Левиц. I. 195. Квочки гребтимуться у грядках. Грин. I. 20.
Гре́бувати, бую, єш, гл. = Гре́бати.
Гре́бчик, ка, м. Ум. от гребе́ць.
Греготі́ти, чу́, ти́ш, гл. О лебеде: кричать. Я (лебідь) раннім ранком, як займається світ і вода починає жевріти, голосно грегочу світу на добридень. О. 1862. VII. 48.
Гре́зен, на, м. Виноградная кисть, гроздь. Угор.
Грезе́т, ту, м. Парча, глазет. Глянь на себе: вся в перлах… грезеті, в оксамиті. Стор. II. 216.
Грезето́вий, а, е. Парчевый, глазетовый. Котл. Ен. Слов. 7. Взяла очіпок грезетовий. Котл. Ен. I. 12.
Гре́к, ка, м. Грек. Ном. № 12326.
Греки́ня, ні, ж. Гречанка. Грек росказував про східні гареми, про афинських грекинь. Левиц. Пов. 13.
Гремі́ти, млю́, ми́ш, гл. Греметь, издавать сильный, раскатистый звук.
