бив. Г. Барв. 53. *2) Груз. 3) Мусор. Сл. Нік.
Грузді́нь, ня, м. Род гриба. Вх. Зн. 12.
Гру́здь, дя́, м. Гриб: груздь, Agaricus piperatus. Чуб. V. 1183.
Грузи́ло, ла, с. Шест с железной скобой, которым рыболовы придерживают края сети у дна (при вытягивании). МУЕ. I. 46. (Добруджа).
Грузи́ти, жу́, зи́ш, гл. 1) Истаптывать, месить ногами размягченную дождем землю. Кіньми двора та й не грузіте. Чуб. IV. 410. *2) Набивать щебнем. 3) Грузить. Сл. Нік.
*Гру́зний, а, е. Топкий, вязкий. Коло нашого села був колись ставок, а тепер там грузне болото. Крим.
Гру́знути, ну, неш, гл. Вязнуть, увязать. Замордована скотина по саме черево грузне у багні. Стор. I. 91.
*Грузо́вий, а, е. 1) Щебеночный. Сл. Дубр. *2) — по́їзд. Товарный поезд. Пасажирським дорого, — під лавкою душно, а грузовим на термозі — саме наше. Пир. у., Конон.
Грузо́та, ти, ж. Топкое место, трясина. Черк. у.
Гру́зь, зі, 1) ж. = Грузо́та. Киев. у. 2) = Груз. Аж кара вас господня на грузь не розвалит. Федьк. 3) Густая грязь. Шух. I. 81.
Гру́зьки́й, а, е. Топкий, вязкий. Була дороженька барзо грузька. АД. II. 37. Грузьке дно в річці.
Гру́зько, нар. Топко, вязко. Ном. № 13323. Грузько йти.
Грузя́вина, ни, ж. = Грузо́та. НВолын. у.
Гру́к, меж. и пр. = Грюк и пр.
Груку́чий, а, е. Стучащий. МВ. III. 124.
Груміча́ти, ча́ю, єш, гл. Сердить, ворчать на кого (о человеке), побранивать. Їсть та й їсть та на нас ще грумічає, що не їмо. Грин. I. 33.
Грумоті́ти, мочу́, ти́ш, гл. = Грюкоті́ти. І стукотить, і грумотить, за комір вода ллється. Рудч. Чп. 88.
Гру́н, на, м. Холм, возвышенное место, горка. Угор. Ум. Груно́к. На грунку стояла. Гол. II. 560.
Грундзюва́ти, дзю́ю, єш, гл. = Ґру́ндзува́ти.
Грунт, ту, м. и пр. См. Ґрунт и пр.
*Групува́ння, ня, с. Группирование. Сл. Нік.
*Групува́ти, пу́ю, єш, гл. Группировать. Сл. Нік.
Груча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Грюкоті́ти. Грин. II. 310.
Гру́ша, ші, ж. 1) Груша (дерево). 2) Груша (плод). Чорте, на груш, тільки мене не воруш. Ном. № 383. Під грушею ляше та й спить. Руд. Ск. I. 175. Наказа́в на вербі́ груш. Пустяков, небылиц наговорил. Ум. Гру́шка, гру́шечка.
Груше́вий, а, е. Грушевый. Грушевий квас, грушева палиця.
Груше́вина, ни, ж. Грушевое дерево. На грушевині гніздище. Чуб. I. 122.
Гру́шечка, ки, ж. Ум. от гру́ша.
Груши́на, ни, ж. Грушевое дерево. Волч. у.
Груши́ця, ці, ж. = Гру́ша. Грушице моя, чом же ти не зеленая? Мет. 251. Ум. Груши́чка.
Груші́вка, ки, ж. Сорт пла́хти. Черниг. у.
Гру́шка, ки, ж. 1) Ум. от гру́ша. Рудч. Ск. I. 66, 175; II. 24. 2) Раст. а) Pyrola secunda L. Борз. у. б) = Карто́пля. Вх. Пч. I. 13; в) — ди́ка. Thalictrum minus. Вх. Пч. I. 13; г) — лісова́. Purola senuola. Шух. I. 22. 3) Гру́шки да́ти. Особенным образом ударить по голове.
Грушко́вий, а, е. Грушевый. Та й на мою головоньку білий цвіт упав: вишневий, черешневий додолочку, яблучковий, грушковий на головочку. Мал. Св. 16.
*Грушкува́тий, а, е. Грушевидный. Сл. Дубр.
Грушшя́, шя́, с. соб. Груши (деревья и плоды). О. 1861. X. 27.
Груща́ник, ка, м. Пирог с грушами. Желех.
Груща́нка, ки, ж. (Выговаривается также и грущи́нка). Род кушанья, сваренного из растертых груш. Грущинку варять з грушок, котрі перетирають через сито. МУЕ. I. 101.
Грущи́на, ни, ж. Груша, незначительная, плоховатая груша. Желех.
Гру́яти, рую, єш, гл. Каркать. Ворон грує. Ой ворони чорненькі, чого ви
