крячете, груїте жалібненько? Морд. К. 62.
Грюзь, зі, м. Грузила из камней, привязанные внизу невода. Вас. 186.
I. Грю́к, меж. для обозначения стука: стук. Стук-грюк в віконечко!
II. Грюк, ку, м. Стук, грохот. Ні стуку, ні грюку. Ном. № 8988.
Грю́кало, ла, м. и с. Сильно стучащий человек. Отцей (отце) ще мені грюкало!
Грю́кання, ня, с. Стучание, грохотание.
Грю́кати, каю, єш, гл. Стучать, грохотать. Не грюкай дверима.
Грю́кнути, ну, неш, гл. Однокр. в. от грю́кати. Стукнуть, грохнуть. Стукнули-грюкнули, мов в великий дзвін. Нп.
Грю́княва, ви, ж. Стукотня. Бісова стукнява та грюкнява. Харьк. у.
Грюко́ну́ти, ну, неш, гл. Сильно стукнуть, грохнуть. Як грюконе об стіну!
Грюкота́ти, чу́, чеш и грюкоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Грю́кати. Стукотить-грюкотить, сто коней біжить.
Грюкотне́ча, чі, ж. = Грю́княва.
Грюко́тнява, ви, ж. = Грю́княва. До двору близько не можно й підійти: стукотнява, грюкотнява. Грин. I. 40.
Гряд, ду, м. К. Псал. 178. Іде гряд. Ном. № 13403. З пари робиться роса, иней, сніг, гряд. Ком. Р. II. 25.
Гря́да, ди, ж. 1) Гряда, грядка. Ном. №№ 10957, 6420. Були в мене два городи, — тепер нема й гряди. Чуб. V. 901. Чаще в ум. форме гря́дка. 2) Остров, лежащий в плавнях, хребет острова, не затопляемый водой. Браун. 51. О. 1862. V. Кух. 99. КС. 1873. I. 57. В плавнях бувають сухі гряди, на них робляться пластунські курені. О. 1862. II. 63. 3) Место, где река проходит узкое русло и волны ее подпрыгивают и плещут. Вх. Пч. II. 25. 4) Бревно, жердь в сельской хате, амбаре, ниже потолка, тянущаяся от одной стены к другой; таких жердей обыкновенно две, на них развешивают одежду, сушат белье, дрова, коноплю. Фр. Пр. 189. МУЕ. III. 46.
Гряди́на, ни, ж. 1) Градина. Дещо. Як грядини, у його котилися сльози. Г. Барв. 508. 2) Твердая земля между болотами; полоса земли, находящаяся выше поверхности по сторонам. Як дорогою їхав я зараз після великодня, то оце грядина суха, а далі улоговина — й кально. Волч. у. Отак у Чорноморії: оце грядина — сіно гарне, степове, а це улоговина — осока, очерет. Волч. у.
Гряді́ль, ля, м. = Граді́ль. Угор. Вас. 199.
Гря́дка, ки, ж. 1) Гряда, грядка. Сидить як морква в грядці. Ном. № 10957. Угор. Ум. Гря́дочка. Чуб. III. 121. 2) = Гря́да 2. МУЕ. III. 47. 3) = Гря́да 4. Шух. I. 97, 98. 4) Ряд снопов, положенных для обмолачивания. А ну, — каже, — молоти, небоже, скоріш!… І стане у грядки, і вже так було почне вимахувать ціпом. Сим. 198. 5) Сягну́ти в чужу́ гря́дку. Сойтись с чужой женой. Вх. Зн. 68.
Грядови́й, а́, е́. 1) Градовой. 2) Относящийся к гря́д'е 2. 3) Грядови́й не́від. Невод, который тянут не в лодки, а на берег. Браун. 9.
Грязи́во, ва, с. Брение. Зробив грязиво з слини. Ев. І. IX. 6.
Грязи́ти, жу́, зи́ш, гл. Грязнить. Аф.
Грязо́та, ти, ж. Грязь. Вилами свекруха додолу та наробила грязоти. Чуб. V. 692.
Грязь, зі́, ж. Грязь. В-осени ложка води, а дві грязі. Ном. № 13612.
Гря́зьки́й, а, е. Грязный (о дороге, вообще о растворенной дождем земле). Грязька дорога. Калюжа грязька. Чуб. III. 138. Ой вийду й на вулицю, аж вулиця грязька. Грин. III. 166.
Гря́зько, нар. Грязно (о дороге, вообще о растворенной дождем земле). У чоловіка камінець лежить перед порогом, щоб не грязько було. Рудч. Ск. II. 153.
*Грязьови́й, а, е. Грязевой. Сл. Нік.
Грязю́ка, ки, ж. Большая грязь. На дворі грязюка та холод. Левицк. I. 74.
Грязя́, зі́, ж. = Грязь. Лохв. у.
Гряк! меж. = I. Грюк. Стук-гряк та й свіжий п'ятак. Ном. № 10433. Гряк по столу кулаком. Мир. ХРВ. 195. Загуркотів грім — гряк! трісь! Мир. ХРВ. 169.
Гря́кати, каю, єш, гл. = Грю́кати.
Гря́кнути, ну, неш, гл. 1) = Грю́кнути. Стукнули, грякнули, мов в вели-
