Гугни́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) = Гугня́віти. Щось гугнить, ніяк його і не второпаєш, що він верзе. Стор. II. 69. Угу, гугнить ворона. Стор. I. 15. 2) Не ясно звучать. Десь далеко гугнив охотничий ріг. Стор. М. Пр. 110.
Гугня́вий, а, е. Гнусливый, говорящий в нос.
Гугня́віти, вію, єш, гл. Гнусить, говорить в нос. Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Кв.
Гугня́во, нар. Гнусливо. Як крикне, та ще й гугняво. Стор. I. 253.
Гуготі́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Производить глухой шум. Далі стало вже гуготіти, мов клекоче море, або гуде великий вітер здалеку. Кв. Дивись, як гуготить огонь, наче у гуті. Черниг. г. *2) Гудеть. Всі стали голосно сміятися, аж саля гуготіла. Лепкий.
Гугуп, меж. То же, что и гуп, но еще сильнее, *ба-бах. Гугуп навзнаки у сніг і роскинув руки. Рудан. I. 81.
Гуда́к, ка́, м. 1) Музыкант, скрипач. Гол. II. 121. Ой гудаки красно грають, а я не танцюю. Гол. IV. 500. 2) Насек.: скрипун, дровосек, Cerambyx. Вх. Уг. 234. Ум. Гуда́ченько. Заграй же мі, гудаченьку, як сам розумієш. Гол. IV. 480. Гудачо́к. Гол. IV. 373.
Гу́дж, джа, м. Узел. Біда ж мені з таким мужом, що не в'яже штани гуджом. Чуб. V. 1152.
Гуджа́, гуджга́! меж. = Гиджга́. Ном. № 4357. А тю його! гуджга! Котл. Ен. IV. 44.
I. Гудзь, зя, м. и пр. = Ґудзь и пр.
II. Гудзь и гудзя́! меж. = Гуджа́. Гн. I. 25. Kolb. I. 65.
Гуди́мець, мця, м. Волк. Борз. у.
Гу́дина, ни, ж. = Огу́дина. Г. Барв. 438. Помалу ж ходи, бо потопчеш гудину у гірках. Черниг.
Гу́дити, джу, диш, гл. Хулить, осуждать, порицать. Мет. 410. Судите, гудите, а сами такії. Лукаш. 79. Здорові будьмо, та себе не гудьмо. Посл.
Гу́діння, ня, с. Порицание, осуждение. См. Гу́дити.
Гуді́ння, ня, с. Гудение, гул (См. Густи́). Левиц. I. 389; Левиц. Пов. 83.
Гуді́ти, ду́, де́ш, гл. = Густи́. Добре гудіти, коли є чим шуміти. Ном. № 1398. Редко употребляется.
Гу́дкати, каю, єш, гл. Рассказывать, поговаривать. Лю́де гу́дкают — поговаривают, ходит слух. Вх. Лем. 406.
Гу́для, лі, ж. 1) Сумятица, беспорядок, смятение. Вх. Лем. 406. 2) Плохая работа. Вх. Лем. 406.
Гудо́к, дка́, м. Род духового инструмента, *гудок. Сл. Нік. Гудеть як гудок. Ном. № 13895.
Гудьба́, би́, ж. Порицание, осуждение. См. Гу́діння.
Гудю́чий, а, е. Гудящий. Гудючий лютий зімній вітер. Левиц. I. 35. Гудюча розмова. Левиц. Пов. 243.
Гуж, жа́, м. 1) Гуж. Ремень для прикрепления оглобли к хомуту. Вас. 159. Коли взявся за гуж, не кажи, що не дуж. Ном. № 11015. Приста́ти з коро́ткими гужа́ми. Требовать настойчиво. Ном. № 3439. *2) Уж (зоолог.).
Гужа́! меж. = Гуджа́. Гужа його! Чуб. I. 56.
Гужва́, ви́, ж. Распаренная древесная ветвь, употребляющаяся для связывания, обыкновенно в виде кольца. Шух. I. 74, 87, 187.
Гужевня́, ні́, ж. Часть плуга. Морд.
*Гуже́м, нар. Вереницею (стоять). Сл. Нік.
Гужі́вка, ки, ж. = Гужва́. Г. Барв. 64; Шух. I. 74.
Гужо́в, жви́, ж. 1) = Гужва́. Угор. 2) Железная цепь… связывающая плуг с колесами. Вх. Лем. 406.
Гуз, за, м. = Ґудзь. КС. 1893. VII. 447. Ум. Гу́зик.
Гуза́, зи́, ж. 1) Корма, задняя часть лодки. Черк. у. *2) Задок. Сл. Нік.
Гузде́чка, ки́, ж. = Узде́чка = Вузде́чка. Прив'яжи свого коня чим небудь, а сам возьми гуздечку. Грин. II. 110.
Гу́зеро, ра, с. = Гузи́рь 1. Вх. Зн. 12.
Гузире́ць, рця, м. Ум. от гузи́рь.
Гузи́рь, ря́, м. 1) Комель дерева (гу́зєр, гу́зір). Шух. I. 88, 176. Комель, нижняя толстая часть снопа. Kolb. I. 63. Ном. № 313. МУЕ. I. 83. Чуб. VII. 378. Гузирем подавай снопи. 2) Место, где мешок связан, завязан. Угол мешка или косого мешечка. Лохв. у. 3) Мешок в бредне. Ум. Гузире́ць. А він торбинку за гузирець та й висипав груші. Рудч. Ск. II. 30.
Гузи́ця, ці, ж. Задница. Ном. № 5655.
