Губа́нь, ня́, м. Имеющий большие губы.
Губа́ня, ні, ж. Род нагольного тулупа без рукавов. Гол. Од. 80.
Губа́тий, а, е. 1) Имеющий большие губы, толстогубый, губастый. Чуб. I. 5. Багатая-губатая, а ще к тому пишна, а вбогая-хорошая, як у саду вишня. Чуб. V. 38. *2) Сварливый, дерзкий на язык. Коли ж дуже губата. Крим. 3) Губа́тий віл. Вол с большой мордой. КС. 1898. VII. 46.
Губеня́, ня́ти, ж. Губка (у чоловіка). Ласкательное слово, употребляемое более во мн. ч.: губеня́та. Мале дитя надме губенята. Левиц. I. 43. Ум. Губеня́тка.
Губере́ць, рця́, м. Губернский чиновник. Котл. МЧ. 432. Ой до мене губерець підсипавсь. Котл. МЧ. 475.
Губерна́тор, ра, м. 1) Губернатор. Чуб. V. 973. Вийшов до Ївги губернатор з судящими. Кв. П. II. 74. 2) Управляющий имением. Панів-дідичів ніколи й не бачили. Майонтком правили губернатори. О. 1862. II. 58. Ум. Губерна́торчик. Паночку, губернаторчику, голубчику, сьому не правда! Кв. П. II. 73.
Губерна́торський, а, е. Губернаторский. Пійшла… до губернаторського дому. Кв. П. II. 72.
*Губернія́льний, а, е. Губернский. Сл. Нік.
Губе́рня, ні *и губе́рнія, нії, ж. 1) Губерния. Чуб. V. 978. 2) Губернский город. Сяя дорога до Київа губерні. Чуб. V. 980.
Губе́рський, а, е. Губернский. Кого ж ти думаєш діждатись (женихом)? Може пана якого, або губерського панича? Котл. НП. 362.
Губи́ти, блю́, биш, гл. 1) Губить, истреблять, уничтожать. Що тіло любить, тоє душу губить. Ном. № 8788. Того в'яжуть, того ріжуть, той сам себе губить. Шевч. 75. Не губи мене з світу. Рудч. Ск. I. 134. 2) Терять. Який раз це ти вже гроші губиш?
Губи́тися, блю́ся, бишся, гл. 1) Погубляться. 2) Теряться. Не губись там од неї, бо город великий. Змиев. у.
Губи́ще, ща, с. Ув. от губа́. Замкни моїм ворогам губи і губища. Чуб. I. 95.
Гу́бка, ки, ж. 1) Ум. от губа́. Коли гроші кажуть, то всі мусять губки постулювати. Ном. № 1426. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую. Чуб. V. 65. 2) Древесный гриб, трутняк. Полт. Polyporus. ЗЮЗО. I. 132. Під пеньком губка. Ном. № 5396. Пережженный трутняк дают собакам, заболевшим водобоязнью. Ном. № 13672. Отсюда пословица об упорном, не обращающем ни на что внимания человеке. Хоч йому губки дай, а він усе своє. Ном. № 2654. Рассердившись, говорят надоедливому просителю. Гу́бки, т.-е. дам тобі́ гу́бки. Ном. № 13672. 3) Трут. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Рудч. Ск. II. 202. Нема ні кресала, ні губки. Грин. I. 219. 4) В основе для полотна, находящейся еще на сновальнице: то количество ниток, которое протянуто между двумя вертикальными сторонами в одном месте — от колышка до колышка. Употребляется как мера полотна: Одинадцять губок полотна було. НВолын. у. Цілу губку я уткала. Черниг. у. 5) «Полотнище шерстяной ткани, составляющее одну половину запа́ски, которая сшивается из двух гу́бок». Вас. 171. 6) — водяна́. Раст. Spongia fluviatilis. L. ЗЮЗО. I. 137.
*Губко́ватий, а, е. Губчатый. Сл. Нік.
*Губни́й, а, е. Губной. Сл. Нік.
Губокопи́лка, ки, общ. Тот, который часто гу́би копи́лить, т.-е. сердится или важничает. Константиногр. у.
Гу́бонька, ки, ж. Ум. от губа́.
Гу́бочка, ки, ж. Ум. от губа́.
Губрі́й, рія́, м. = Губа́нь. Конотоп. у. Губрієм прозвано його за те, що був вельми багатий і добре губатий. Г. Барв. 448. Ув. Губрія́ка. Аф. 370.
Гу́бці, бець, ж. мн. Губки. Мандзейко, душейко, дай же ми губці. Гол. II. 484.
Губ'я́ка, ки, ж. = Гу́бка 2. Радом. у.
Гугна́вець, вця, м. Гнусливый человек. Желех.
Гугна́вий, а, е = Гугня́вий. Угор.
Гу́гнати, наю, єш, гл. = Гугня́віти. Угор.
Гугни́вий, а, е = Гугня́вий. А Кирило Тур… гугнивим голосом: хиба ж тобі не страшно вмірати? К. ЧР. 395.
Гугни́во, нар. = Гугня́во.
