Авди́торський, а, е. Принадлежащий, свойственный авди́тор'у.
Авдиторува́ти, ру́ю, єш, гл. Заниматься выслушиванием уроков товарищей.
Авдо́тька, ки, ж. Вид рыбы: gobius barbatula. Шейк.
*Аве́ла, ли, м. Увалень. Сл. Нік.
Авже́ж, нар. 1) Да, конечно, разумеется. Чи ти був там? — Авжеж! 2) Ведь. Авжеж ти знаєш про це! 3) Ироническое: как-раз! Дай табаки! — Авжеж!
Авру́кання, ня, с. Воркование.
Авру́кати, каю, єш, гл. О голубях: ворковать. Желех.
Аврю́шник, ка, м. Барашек-ягненок, годный в будущем на авряка́ (см.). Ловкий аврюшник — хай росте. Мнж. 175.
Авря́к, ка́, м. Баран, оставляемый на плод. Екатериносл. г. Бач, який кучерявий баранчик, — треба на авряки кинути. Мнж. 175.
Австра́лія, лії, ж. Австралия. Желех.
Австра́льський, а, е. Австралийский. Желех.
А́встрия, риї и Австрія, рії, ж. Австрия. Желех.
Австрия́к ( и австріяк), ка, австрия́ка, ки, м. Австриец. Ото австрияка живе. — Де ж він тут узявся? — Зайшов відкілясь. Славяносерб. у.
Австрия́т, та, м. = Австрия́к. ЗОЮР. II. 40.
Австрия́цький и австрія́цький, а, е. Австрийский.
Австрия́чка и австрія́чка, ки, ж. Австрийка.
Автенти́чний, а, е. Достоверный, подлинный. Що більш довідуватимемось про неї (старовину українську) з аутентичних джерел, то все виразніш стоятиме вона перед очима нашого духа. К. Досв. [изд. 1876]. 3.
Автобіоґра́фія, фії, ж. Автобиография. Не пишу я своєї автобіоґрафії, а ні своїх мемуарів. К. Х. II. 41.
Авто́ґраф, фа, м. Автограф. В автоґрафі моєму не знайшлось фалшованої приписки. К. Х. II. 31.
Авто-да-фе́, с. несклоняемое. Автодафе, сожжение инквизицией еретика. Без ножа і авто-да-фе людей закували та й мордують. Шевч. 410.
*Автомати́чний, а, е. Автоматический.
*Автопа́нцер, ра, м. Броневик.
А́втор, ра, м. Автор. Обидва автори брали собі спільні виспіви поетичні, що, скажемо так, витали тоді на повітрі і були власностю кожного. К. Іов. Передм. X.
А́вторка, ки, ж. Женщина-автор. Желех.
А́вторство, ва, с. Авторство. Желех.
А́вторський, а, е. Авторский. Желех.
Аву́! меж. для выражения воя собаки, волка. Шейк.
Аву́л, ла, м. Аул. Тогді біжить (татарва) у свої авули, миттю орду скликає. К. Укр. 23.
Аву́рр! меж., выражающее ворчание собаки. Прийшовши вона (лисичка) взяла ту торбу з сучкою, підкине її догори дручком…, до тая сучка: «авурр!» Рудч. Ск. I. 16.
*А́вус, у, муж. Конец, «аминь». «Тепер комендант розіслав селом патрулі до всіх ґаздів, що москалів виглядають, та й написав на картах, кого мають узяти і кому мають зробити авус…» Черемш.
I. Ага́, меж. А! Вот как! А что! Ага, попались. Рудч. Ск. I. 119.
II. Ага́, нар. 1) = Эге. А казав же він? — Ага! Шейк. 2) Ироническ.: как раз! Зробив же він своє діло? — Ага!
Ага-га́, меж. 1) Выражает удивление. Ага-га, яка тут глибочінь! Шейк. 2) А, вот что! — Та се не мати йому дала, а сестра. — Ага-га! Ага-га! Це коли повний місяць буває, чи що б то? Ком. I. 47.
Ага́кало, ла, с. и м. Только и отвечающий утвердительно: ага́. От цей ще мені агакало! или: От це ще мені агакало!
Ага́кання, ня, с. Постоянный ответ утвердительным: ага́.
Ага́кати, каю, єш, гл. Произносить: ага́. Желех. Чого ти все тільки агакаєш? казав би до діла!
Ага́рський и агаря́нський, а, е. Турецкий, магометанский. А по Чорному морю супротивна хвиля вставає, судна
