весною, а і аби-коли. Ном. с. 282, № 576. 4) Аби́-куди. Куда-нибудь, куда-бы то ни было, куда попало. Неси сміття аби-куди! 5) Аби́-то. Лишь-бы, как-нибудь, так себе, шутя. Він усе робить аби-то. 6) Аби́-хто. Кто-нибудь, который-нибудь, всякий. Та це і аби-хто зробить. Побить, то й аби-хто знайдеться, — от инше діло пожалувать. Ном. № 4072. 7) Аби́-чий. Чей-нибудь, чей-бы то ни было. Оттак чини, як я чиню, люби дочку аби-чию: хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову. Шевч. 183. 8) Аби́-що. Что-нибудь, кое-что, что-бы то ни было. Та будеш там робити аби-що, — от, аби не гуляти. Нехай тобі аби-що! А чтоб тебе! Ном. № 3257. Иногда употребляется как существительное в значении: малозначительная вещь, негодная вещь, человек, не заслуживающий внимания, уважения. Дав таке аби-що, — тільки на смітник викинути! От, якесь аби-що! а величається мов яка цяця! 9) Аби́-як. Как-нибудь, как попало. Одружись! Чому ні? — А тому ні, каже Гриць, що любої пари не знайшов, а побратись аби-як не гоже. МВ. I. 64. Ти все робиш тільки аби-як. 10) Аби́-який. Какой-нибудь, какой попало. Вельможна панськая персона явилася перед Плутона не як аби-який харпак. Котл. Ен. VI. 44. 11) С отрицанием эти выражения принимают значение чего-то важного, не заурядного, напр.: Це чоловік не аби-який, т. е. не из заурядных. Це зовсім не аби-що, щоб про його так казати. Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві не аби-що він. Гліб. 82. *12) Аби́-лишень, аби́-лиш. Лишь-бы, чтобы только. Аби-лиш гроші — все буде. Хот.
Аби́р! См. союз А 6.
Аби́щиця, ці, ж. Пустяки, мелочь. Це така абищиця, що не варт і казати. Уман. III. 222.
Аблега́т, та, м. Депутат (Галиц.). Голов. III. 261.
Або́, сз. 1) Или. Нехай це зробить він, або хто инший. Не так пани, як підпанки, або: поки сонце зійде, то роса очі виїсть. Шевч. 154. 2) Разве, нешто. Або я знаю? Або ж і не жаль? Драг. 143. 3) Або́ — або́. Или — или, либо — либо. Або пан, або пропав. Посл. Або тобі, або мені та на світі не жити, або нашому розлушнику головою наложити. Чуб. III. 140. 4) Або́-що. Что-ли. Ходи вже, або-що! Пораюсь там коло печі, або-що, а він: «Чого це так довго, Парасю?» МВ. II. 22. 5) Або що́? Разве что? А почему? Не йди до корчми! — Або що? от і піду!
Абомо́вня, ні, ж. Отголосок, эхо. Ударить плова з громами, від яких розходиться по всіх горах абомовня — відгомін. Шух. I. 212.
Абрю́кати, каю, єш, гл. = Авру́кати. Шейк.
Абрю́ку, меж., выражающее голубиное воркование. Шейк.
*Абстине́нт, та, м. Воздержник, воздержный человек. Сл. Нік.
*Абстине́нтна, и, ж. Воздержница.
*Абстине́нція, ції, ж. Воздержание. Сл. Нік.
Абши́т, ту, м. Отставка. Абшит дістав. Фр. Пр. 1.
Абшито́ваний, а, е. Отставной, уволенный. Він уже від того абшитований. Фр. Пр. 1.
Абшитува́ти, ту́ю, єш, гл. Давать отставку, увольнять.
Ава́, ави́, ж. Род рыболовной сети двойной, причем одна сеть с бо́льшими очками; сеть ставят на некоторое время в воду, в ней запутывается рыба. МУЕ. I. 47 [Добруджа].
*Аванту́ра, ри, ж. Авантюра. Сл. Дубр.
*Аванту́рник, ка, м. Авантюрист. Сл. Нік.
*Авантурни́чий, а, е. Авантюристский, приключенческий. Сл. Нік.
Авди́тор, ра, м. 1) Ученик, назначенный для выслушивания уроков товарищей. Левиц. I. 152. 2) Авдитор. У Чернівцях в кам'яниці, в широкій кімнаті, сидять штири официри у білих кабатах — сивий майор напереді, за столом авдитор. Федьк. III. 146.
Авдито́рія, рії, ж. Аудитория. К. Кр. 37. Студенти перестали ходити на його лекції, а щоб авдиторія не була зовсім порожня, вони ходили по черзі, по п'ять душ. Левиц. Пов. 52.
Авди́торство, ва, с. Пребывание авди́тором (в 1-м знач.).
