ять. Не досіяв пшениці до краю. Мет. 27.
Доска́кувати, кую, єш, сов. в. доскака́ти, ка́ю, єш, гл. Доскакивать, доскакать. Доскакує Сомко із Шрамом до провалля. К. ЧР. 169.
Доскі́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. доскі́па́тися, па́юся, єшся, гл. 1) Придираться, придраться. Він доскіпувався до неї: то чому вона не хоче… те та друге. Мир. ХРВ. 392. 2) Дорываться, дорваться, наброситься. Доскіпається до горілки, що й не встане. Змиев. у. *3) Докапываться, докопаться. Желех.
Досклепи́ти, плю́, пи́ш, гл. Окончить арку, свод. «А що досклепили?» — Ні, ще й на завтра до обід осталось.
Доскона́лий, а, е. 1) Совершенный. 2) Настоящий, действительный. Хто тут досконалий хазяїн? Черк. у.
Доскона́лість, лости, ж. Совершенство.
Доскона́льний, а, е = Доскона́лий 2. Звісно, той там у школах, потім у віську, хазяїна досконального нема. Сим. 217.
Доскоро́джувати, джую, єш, сов. в. доскороди́ти, джу́, диш, гл. Оканчивать, окончить бороновать перед посевом.
Доско́цький, а, е. Прыткий, умеющий добывать. Бач, який доскоцький, перший вихопився.
Доско́чистий, а, е. Живой, веселый (о музыке). А ну йому марш! — І втяли такого доскочистого, аж волосся їжиться. Св. Л. 231.
Доско́чити, чу, чиш, гл. 1) Подпрыгнуть до, допрыгнуть. Не доскочиш, бо дуже високо. Доскоче конем до царівни (а царівна сиділа у високому терему). Грин. I. 171. 2) Дойти, достигнуть. По чарці, по другій, та так може й до десятка, чи й лучче, доскочило. Грин. II. 179. 3) Достать, приобресть, взять в добычу. Оттоді то й Черевань доскочив собі несчисленного скарбу. К. ЧР. 4. Добре, кажуть, що шовкові брови удались, хода павлина да вид королівський, — дак і козака доскочила. Осн. 1862. VIII. Вовка… живцем доскочили. К. ДС. 7. Свого одбіг, чужого не доскочив. Г. Барв. 92.
*Доскочни́й, а, е. Ловкий, настойчивый, достигающий желаемого. Е, це чоловік доскочний! Як напосядеться, то й добуде, чого хоче. Ол. Пчілка.
Доскрипі́ти, плю́, пи́ш, гл. Доскрипеть. А що, доскрипіло, поки не луснуло: я казав, що обід лясне.
Доскріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. доскребти́, бу́, бе́ш, гл. Доскребывать, доскресть, доскабливать, доскоблить.
Доскрі́бувати, бую, єш, гл. = Доскріба́ти.
Доскрі́буватися, буюся, єшся, гл. Доскребываться, докапываться, добираться. Він доскрібується вже до мене.
Доскрома́джувати, джую, єш, сов. в. доскрома́дити, джу, диш, гл. Доскребать, доскресть. А ми вже доскромадили буряків. Богодух. у.
Досла́ти. См. Досила́ти.
Досла́тися, дошлю́ся, шле́шся, гл. Быть в состоянии послать. Сонливого добудишся, лінивого дошлешся. Ном. № 10842.
До́слід, ду, м. Исследование. Лінивий до історичнього досліду розум. К. ХП. 37.
*Дослі́джений, а, е. Исследованный. Сл. Дубр.
Дослі́джувати, джую, єш, сов. в. досліди́ти, джу́, диш, гл. Исследовать.
*До́слідний, а, е. Исследовательский. Пр. Пр.
До́слідник, ка, м. Исследователь. Вельми поважний дослідник польської старосвіщини. К. ХП. 65.
*Дослі́дницький, а, е. Исследовательский, относящийся к исследованию. Сл. Дубр.
*Дослі́дчий, а, е. Исследовательский. Сл. Дубр.
*До-сло́ва, нар. 1) К слову, кстати (сказать). 2) Дословно. Желех.
Дослу́жувати, жую, єш, сов. в. дослужи́ти, жу́, жиш, гл. Дослуживать, дослужить. Дослужу місяця та й піду додому. Васильк. у.
Дослу́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. дослужи́тися, жу́ся, жишся, гл. Дослуживаться, дослужиться. Дослужитись до великого чина. Левиц. I. 66. В кого ж ми ся, рідні браття, цього дослужили? Бал.
