торой собираются до́світки. Борз. у. Досвітча́ний батько. Хозяин избы, в которой собираются до́світки. Пир. у., Конон.
Досвітча́нин, на, м. Парень, ходящий на до́світки. Досвітча́не. Парни и девушки, ходящие на до́світки. Константиногр. у.
Досвітча́нка, ки, ж. Девушка, ходящая на до́світки. Торішньої зіми аж три досвітчанки ходило до нашої баби на попрядки, на досвітки. Васильк. у. Саме глупої ночи пішли ми з підотаманчим досвіток розганять, але на досвітках було тільки чотирі дівчат досвітчанок та й годі. Васильк. у.
Доси́джувати, джую, єш, сов. в. доси́діти, джу, диш, гл. Досиживать, досидеть. Досиділи трохи не до півночі. Левиц. Пов. 278.
Доси́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. доси́дітися, джуся, дишся, гл. Досиживаться, досидеться. До того досиділась, що й сорочки на хребті нема. Рудч. Ск. I. 177.
Досила́ти, ла́ю, єш, сов. в. досла́ти, шлю́, ле́ш, гл. Досылать, дослать. Коли він мені дошле решту? І козацьке на Вкраїні серце залунало і луну із серця в серце аж до нас дослало. К. МБ. XI. 142.
Доси́нювання, ня, с. Досинивание.
Доси́нювати, нюю, єш, сов. в. досини́ти, ню́, ни́ш, гл. Досинивать, досинить.
Доси́нюватися, нююся, єшся, сов. в. досини́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Досиниваться, досиниться.
Досипа́ння, ня, с. Досыпание.
I. Досипа́ти, па́ю, єш, сов. в. доси́пати, плю́, плеш, гл. Досыпа́ть, досыпать. Досип мішка, щоб повний був. Харьк.
II. Досипа́ти, па́ю, єш, сов. в. доспа́ти, плю́, пи́ш, гл. Досыпа́ть, доспать. Чи не допивала, чи не доїдала, чи темної нічки та й не досипала. Чуб. V. 928. А вже ж мої очі не доспали ночі. Нп. Млр. л. б. 277. Доспав до обід.
I. Досипа́тися, па́юся, єшся, сов. в. доси́патися, плюся, лешся, гл. Досыпа́ться, досыпаться.
II. Досипа́тися, па́юся, єшся, сов. в. доспа́тися, плю́ся, пи́шся, гл. Досыпа́ться, доспаться. До білого волоса доспався. Стор. I. 67. Ой поспи, поспи, красная дівко, та доспишся до горя. Грин. III. 262.
До́сипка, ки, ж. Досыпка. Ум. Доси́понька.
Досипля́ти, ля́ю, єш, гл. = II. Досипа́ти. Молода дівчина нічки досипляє. Мет. 362.
Доси́понька, ки, Ум. от доси́пка.
Доси́пувати, пую, єш, гл. = I. Досипа́ти.
Доси́та, нар. Досыта. Ми їмо з корита, та до сита, а ви з блюда, та до худа. Ном. № 1614.
*До-си́ти = До́сить. Франко.
Доситі́шати, шаю, єш, гл. Пожиреть, потолстеть. Я все буду пастись, та й доситішаю. Рудч. Ск. I. 1.
До́сить, нар. Достаточно, довольно. Мудрій голові досить дві слові. Ном. № 5912. У мене добра досить. Борз. у.
Досиха́ння, ня, с. Досыхание.
Досиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. досо́хнути и досхну́ти, досо́хти, со́хну, неш и схну́, не́ш, гл. Досыхать, досохнуть. Хліб уже досихає. Васильк. у. Викинь сорочки на тин, нехай досохнуть. Харьк. у.
До́сі, нар. 1) До сих пор, до этой поры. Чужі люде полуднують, ми й досі не їли. Мет. 321. 2) Уже, в настоящее время. Та годі сидіти та пора летіти, досі плачуть та маленькії діти. Мет. 257. Я думав, що досі вже й пороблено все. 3) До сего места.
Досіва́ння, ня, с. Досевание.
Досіва́ти, ваю, єш, гл. = Досі́ювати.
До́сіль, нар. = До́сі.
Досі́пувати, пую, єш, сов. в. досі́пати, паю, єш, гл. 1) Додергивать, додергать. 2) Достать, добыть. А що, синку, досіпав де грошенят? — Досіпаєш!.. таке тепер і стало! О. 1862. IX. 5.
Досі́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. досі́патися, паюся, єшся, гл. Додергиваться, додергаться.
Досі́ювання, ня, с. и пр. = Досіва́ння и пр.
Досі́ювати, сі́юю, сі́юєш, сов. в. досі́яти, сі́ю, єш, гл. Досевать, досе-
