чить. *Доручаю тебе, серденятко моє, та й єдиному богу. Нп. *2) Вручать, вручить, отдать в руки. А тепер, коли б доручити (листа), тоді хай діється, що хоче, — він своє діло зробив. Лепкий.
Дору́че́ння, ня, с. Поручение.
Дорщ, щу́, м. и пр. = Дощ и пр. Грин. III. 390. Не проси у бога дорщу, а проси урожаю. Ном. № 7270. Ум. До́рщик. МУЕ. III. 118.
Доса́да, ди, ж. Неприятность, досада. Чужа хата — велика досада. Ном. № 9626. Досада скребе, як кішка лапою. Ном. № 3665. Ум. Доса́донька. Чуб. V. 448.
Досади́ти. См. Досажда́ти.
Доса́дни́й, а, е. 1) Неприятный. Досаднії звістки. Грин. III. 588. 2) Вредный. Поганому животу досадні й пироги. Харьк. Ум. Досадне́нький. *3) Обидный. Вважає за свій святий обов'язок відповісти що найменше таким же голосним та досадним викриком. Франко.
Доса́дно, нар. Неприятно. МВ. I. 24. Ум. Досадне́нько. Шо в черницях добре жити, легче ділечко робити, тілько, ненько, досадненько, шо в черні ходити. Грин. III. 376.
Доса́донька, ки, ж. Ум. от доса́да. *Де б я, де б я та й з досадоньки пішла. Нп.
Досажда́ти, да́ю, єш, сов. в. досади́ти, джу́, ди́ш, гл. Досаждать, досадить. Скільки ворогів запеклих мені досаждають. К. Псал. 4. «Так чим же я вам досадив?» — ягнятко, плачучи, питає. Гліб. 34.
Досва́тати, таю, єш, гл. Досватать.
Досва́татися, таюся, єшся, гл. Досвататься до чего-нибудь.
До́свід, ду, м. Опыт. Знаючи з історичнього досвіду, як уставали нації. К. ХП. 131.
*До́свідний, а, е. Опытный, показательный. Сл. Нік.
*Досві́дник, ка, м. 1) Исследователь. 2) Опытник. Сл. Нік.
Досвідча́ти, ча́ю, єш, сов. в. досві́дчити, чу, чиш, гл. 1) Свидетельствовать, посвидетельствовать, засвидетельствовать. 2) Испытывать, испытать, узнавать, узнать по опыту. (Шевченко) добре на самім собі досвідчив усього, що сердешний люд терпів під тим ярмом. Передм. до Кобз. Шевч. 1867. 3) Доказывать, доказать. *4) Научать, вразумлять. Досвідчає нас господь милосердний… Лепкий.
Досвідча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. досві́дчитися, чуся, чишся, гл. Ссылаться на чье-либо свидетельство до какого-либо времени. Досвідчився циган жінкою й дітьми, поки забрали всіх у тюрму. Васильк. у. 2) Убеждаться, убедиться по опыту; узнавать, узнать. Перемагала свій жаль як тільки мога, щоб люде не досвідчились. Г. Барв. 168.
*Досві́дчений, а, е. Опытный (человек). Желех.
Досві́дчення, ня, с. Убеждение. *Желех.
До́світ, ту, м. Рассвет. І прийшов я із панщини вже перед досвітом. Грин. III. 633. У вікно полився тихий досвіт. Левиц. I. 463. У-до́світа. На рассвете, перед рассветом. У-досвіта встав я… темно ще на дворі; де-не-де по хатах ясне світло сяє. К. Досв.
Досвітко́вий, а, е. Предрассветный. Темнота досвіткова. Левиц. I. 271.
Досвіткува́ння, ня, с. Пребывание на до́світках.
Досвіткува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть на до́світках.
Досві́тній, я, є. Предрассветный. Моя зоре досвітняя. Шевч. 240.
До́світок, тку, м. Предрассветное время. Чорт би й не оддав, та на лихо йому досвіток захватив. Рудч. Ск. II. 25. Темним досвітком усі троє вийшли з села. Г. Барв. 543. У до́світок. До рассвета. 2) Во мн. ч. До́світки. Вечерние собрания неженатой молодежи осенью и зимой, посиделки. Чуб. VII. 451. КС. 1889. X. Сумцов. № 89. Ой маєш ти, моя мати, іще дочок п'ять: не пускай їх на досвітки, нехай дома сплять. Чуб. V. 891. Сестри дома немає, на досвітках гуляє. Млр. л. сб. 343.
Досвітча́ний, а, е. 1) Предрассветный. Сим. 185. 2) Сделанный во время до́світок. Це ранішня робота, а це досвітчана. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Досвітча́на ма́ти. Женщина, в доме ко-
