дочу́тися, чу́юся, єшся, гл. Слышать, услышать. Рудч. Ск. II. 206. К. ЧР. 138. ЗОЮР. I. 116. Уранці дочуваємся, аж коні наші у пана: на житі занято. НВолын. у. Як дочується старшина, що ми його лаємо, — буде нам. Волч. у. Нептун дочувсь в скляних будинках, що пробі закричав Еней. Котл. Ен.
Дочумакува́ти, ку́ю, єш, гл. Окончить чумачество.
Дочумакува́тися, ку́юся, єшся, гл. Заниматься чумачеством до какого-либо времени, до каких-либо последствий. Отак чумак дочумакувався. Ном. № 1756.
Дочу́ти, ся. См. Дочува́ти, ся.
Дочу́тний, а, е. Чуткий. Які ви дочутні! Новомоск. (Залюбовск.).
Дочу́хна, ни, ж. Дочь.
Доччи́н, на́, не́. Дочерний, дочерин.
Дошаро́вувати, ро́вую, єш, сов. в. дошарува́ти, ру́ю, єш, гл. Домывать, домыть (мочалкой). Чи вже дошарувала підлогу? Васильк. у.
Дошаро́вуватися, ро́вуюся, єшся, сов. в. дошарува́тися, ру́юся, єшся, гл. Домываться, домыться (о вымывании при помощи трения щеткой, мочалкой и т. п. твердой поверхности, — напр., стола).
Дошве́ндяти, дяю, єш, гл. Добрести. Не вам кажучи, нагрів трохи чуба, поки дошвендяв до вас. Кв.
Дошве́ндятися, дяюся, єшся, гл. Добродить, дошляться до какого-либо времени, до каких-либо последствий.
Дошепта́ти. См. Доші́птувати.
Дошива́ти, ва́ю, єш, сов. в. доши́ти, ши́ю, єш, гл. Дошивать, дошить.
Дошива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. доши́тися, ши́юся, єшся, гл. Дошиваться, дошиться.
Доши́мрати, раю, єш, гл. Докопаться, добраться, узнать, догадаться. Та я се тільки вам призналась, що не знаю, а чужі зроду того не дошимрають, нехай хоч цілий день питають. МВ. (О. 1862. III. 37).
*Дошинкува́тися, кую́ся, є́шся, гл. 1) Заниматься кабачеством до каких-либо последствий. 2) Допиться, доп'янствоваться до чего-либо. Дошинкувавсь до того, що без штанів ходитиме. Крим.
Доші́птувати, тую, єш, сов. в. дошепта́ти, пчу́, чеш, гл. Дошептывать, дошептать.
До́шка, ки, ж. 1) Доска. Не тра, мати, не тра, мати, попа турбувати: чтирі дошки, сажень землі, то й буду лежати. Чуб. III. 154. 2) Род скамьи в воде возле берега, на которой женщины моют белье и пр. Ой на річці та на дощечці, там дівчина та полощеться. Мет. 118. 3) Лопасть руля у плота. См. Ке́рма. Шух. I. 181. 4) Су́дна до́шка? Пам'ятатиме до нових віників і до судної дошки, покуль аж пороху на очі насиплють. Ном. № 3645. Ум. До́щечка. Ном. № 5227. *До́щечка. Забив дірку дощечкою. Крим.
Дошкандиба́ти, ба́ю, єш, гл. Дойти хромая.
Дошкандиба́тися, ба́юся, єшся, гл. Доходить хромая до известного времени, до какого-либо случая.
Дошква́рювати, рюю, єш, сов. в. дошква́рити, рю, риш, гл. Дожаривать, дожарить (о жире).
*Дошко́ватий, а, е. Доскообразный, плоский как доска… А за ним висока, худа дошковата фігура, з широким лицем. Франко.
Дошкребти́, бу́, бе́ш, гл. и пр. = Доскребти́ и пр.
Дошку́лити. См. Дошкуля́ти.
Дошку́льки́й, а́, е́ = Дошку́льни́й. Нагаєчка-доротяночка не вельми дошкулька: де ударить та по тілі, — розсядеться шкурка. Рк. Макс.
Дошку́льни́й, а́, е́. Донимающий, дающий себя чувствовать. Дошкульний вітер. Черк. у.
Дошку́льно, нар. Больно. Так, братця, б'є дошкульно, що коли б були не держали, то сам був би не видержав. Ном. № 2346, на стр. 284.
Дошкуля́ти, ля́ю, єш, сов. в. дошку́лити, лю, лиш, гл. Донимать, донять, допекать, допечь. Коли б було знаття, що гаспидська дрючина так дуже дошкуля, то песька я дитина, коли б я так робив. Г. Арт. (О. 1861. III. 110). Що ти з ними (запорожцями) вдієш? коли живого не дошкулиш, а то щоб мерлого. Стор. I. 110. Дошкулив, мов пугою по воді. Ном. № 3938.
