Дошку́ркий, а, е = Дошку́льни́й. Я ж думала, що нагаєчка не дошкурка, — як ударить, то розсядеться тіло й шкурка. Чуб. V. 598.
Дошма́лювати, люю, єш, сов. в. дошмали́ти, лю́, лиш, гл. Оканчивать, окончить обжигание, опаливание.
Дошма́люватися, лююся, єшся, сов. в. дошмали́тися, лю́ся, лишся, гл. Обгорать, обгореть до конца.
До-шми́ги, нар. Кстати, к делу, уместно (употребляется преимущественно с отрицанием). Тут щось не до-шми́ги. Здесь что-то да не так.
До-шни́ру, до-шни́ря, нар. Совершенно, дочиста. Усе до-шниру забрали у двір. Вона видрала з-за нігтя все до шниру, все йому росказала. Полт. См. Шнир.
Дошпаро́вувати, вую, єш, сов. в. дошпарува́ти, ру́ю, єш, гл. Домазывать, домазать при обмазке хаты глиной, при замазывании щелей. Дошпаровуй уже швидче, а то ж воно висхне. Харьк.
До-шпе́нету, до-шпе́нту, нар. = До-ще́нту. З'їла худоба до-шпенту. Вх. Лем. 411.
Дошпиго́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. допшигува́тися, гу́юся, єшся, гл. Доискиваться, доискаться, добраться, доведаться. Оце ледві дошпигувавсь, де воно ділося. Киев. у.
*Дошпо́ртуватися, туюся, єшся, сов. в. дошпо́ртатися, таюся, єшся, гл. Доискиваться, доискаться, раскапывать, раскопать. Здається, й добре сховане було, а злодії таки дошпортались. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Дошу́куватися, куюся, єшся, сов. в. дошука́тися, ка́юся, єшся, гл. Доискиваться, доискаться. Заховає кінці так, що ні жоден чоловік не дошукається до правди. Кв. 279. Що ти гріхи мої перебіраєш, переступу дошукуєшся грізно. К. Іов. 22.
До́щ, щу́, м. Дождь. З малої хмари великий дощ буває. Ном. № 3842. Мокрий дощу не боїться. Ном. № 1477. Червона калино, чого почорніла: чи вітру боїшся, чи дощу бажаєш? Мет. 93. Дощ аж пищи́ть, дощ як відро́м іллє́, дощ як з ко́новки. Сильный дождь. Мнж. 164. Ном., стр. 13. Дощ — як крізь си́то. Мелкий дождь. Мнж. 164. Ку́рячий дощ, з со́нцем дощ, свиня́чий дощ, сліпи́й дощ. Дождь сквозь солнце. Ном. № 570. Ум. До́щик, до́щичок. Дощику, дощику! зварю тобі борщику в новенькому горщику, поставлю на дубочку: дубочок схитнувся, а дощик линувся — цебром, відром, дійничкою над нашою пашничкою. Ном. № 334. Ой дощику-накрапайчику, накрапай! Ном. № 13389. Ув. Дощи́ще.
Доща́ни́й, а, е. Досчатый. Павлогр. у. Дощана криша. О. 1862. I. 76.
Доще́вий, а, е = Дощови́й 2.
Доще́во, нар. Дождливо. На дворі дощєво та холодно. Шух. I. 189.
До-ще́нту, нар. До основания, дотла, совершенно. О. 1862. VI. 63. І тілько що простяг своє в багаття рило, а полом'я його до-щенту обсмалило. Греб. 386. Налетить, як той вихор нагальний, до щенту викорчує. МВ. I. 138.
До-щер́ця, нар. До дна, до остатка. До-щерця повибірали воду в колодязі. Харьк. І що взнаю, добродії, все до-щерця роскажу. Сніп. 107.
До-ще́ти, нар. = До-ще́нту.
До́щечка, ки, ж. 1) Ум. от до́шка. 2) Инструмент у ткачей: дощечка с рукоятью и с просверленными в равных расстояниях отверстиями, сквозь которые проходят нити при сновании их на снува́лку. МУЕ. III. 16.
До́щик, ка, до́щичок, чка, м. Ум. от дощ.
Дощи́на, ни, ж. Небольшая доска, дощечка. Ум. Дощи́нка. Мик. 480.
Дощи́стий, а, е = Дощува́тий.
Дощи́ще, ща, м. Ув. от дощ.
Дощови́й, а́, е́. 1) Дождевой. За хмарами дощовими горить, сяє ясне сонечко. К. Досв. 181. Заміж іти — не дощову годину перестоять. Ном. № 8851. А як стане дощик накрапати, то знай, що твоя жінка дощовою росою умивається. Рудч. Ск. II. 102. 2) Дождливый. Дощове літо. Кролев. у. Вода дощова не солона. Ком. I. 16.
Дощови́тий, а, е = Дощува́тий. Цей місяць увесь дощовитий. Змиев. у.
Дощомі́р, ру, м. Дождемер.
