Дощува́тий, а, е. Дождливый. Дощувате літо. Черк. у.
Дою́н, на́, м. *Доильщик, переносно: пользующийся чужим трудом, кулак. По два доюни 'дбувать. Ном. № 13739. Такий доюн, що куди. Ном. № 1628. *Доюни та жиди біля людського лиха руки гріють та радіють. Кон.
Доя́нка, ки, ж. Время доения.
Доя́р, ра́, м. Доильщик овец. Херс. г.
Доя́рка, ки, ж. Доильщица. Стала за доярку до корів. Св. Л. 322.
ʼДпе́рти, ся, гл. Сокращ. из одпе́рти, ся при предшествующей гласной.
Драб, ба, м. 1) Оборванец, бедняк, босяк. Мене мамка годувала, в папер обвивала, за богача 'ня строїла, а за драба дала, за пана обіцяла, — за жебрака дала. Гол. III. 233. 2) Раст. Viola arenaria Dec. ЗЮЗО. I. 141.
Драба́стий, а, е = Драби́нчастий 2. Оддав Чіпці старого-старого драбастого гусарського коня. Мир. ХРВ. 364.
Драби́на, ни, ж. 1) Переносная лестница. Вас. 195. Чуб. VII. 388. Нема тії драбини, щоб до неба достала. Ном. № 394. 2) = Драбки́. Чуб. VII. 402, 403. Kolb. I. 67. Занедужав чумаченько, на драбину похилився. Мет. 458. 3) Решетка возле яслей. Ум. Драби́нка, драби́ночка.
Драбина́стий, а, е = Драбиня́стий.
*Драби́нка, ки, ж. Ум. от драби́на. Лесенка. Сл. Дубр.
Драби́нник, ка, м. Кузов телеги, обе драбины. (Залюбовск.).
*Драбинча́к, ка́, м. = Драбча́стий віз. Н.-Лев.
Драби́нчастий, а, е. 1) = Драбча́стий. Драбинчастий віз. Чуб. VII. 404. 2) В переносн. смысле о скотине: худой до такой степени, что видны ребра. Мені віддайте тільки отту драбинчасту кобилу. Стор. I. 39.
Драбиня́к, ка́, м. 1) = Драбча́стий віз. КС. 1882. IV. 93. *Телега. У нас усе драбиняками парокінь люде їздять, а полудрабки лубом ушиті. Звен. у., с. Пальчик. Ефр. 2) Очень худая лошадь. НВолын. у.
Драбиня́стий, а, е = Драби́нчастий.
Драбки́, кі́в, м. мн. Решетки, составляющие боковые стороны тележного ящика и имеющие вид небольшой лестницы.
Драбча́стий, а, е. О возе: драбча́стий віз. Воз, в ящике которого боковые стороны состоят из драбкі́в.
*Драг, га, м. Двуручный струг для грубого строгання. Крим.
Драгва́, ви́, ж. Топь, топкое место. См. Дрягва́.
Драгле́нький, а, е. Ум. от дра́глий.
Дра́глий, а, е. 1) Студенистый. 2) Переносно: слабый, бессильный. Ум. Драгле́нький. Як маєш у руці що драгленьке, то пустити мусіш. МВ. (О. 1862. I. 85).
Драглина́, ни́, ж. Топь, трясина. См. Драгва́.
Драглина́стий, а, е. Топкий. Драглинаста лука. Васильк. у.
Драглі́, лі́в, м. мн. 1) Студенистое вещество. Драгля́ми взяло́сь. От разложения превратилось в полужидкую массу. Картопля зімою померзла, а на весну так драглями і взялась. Мир. Пов. II. 88. Той самий туман угорі видається нам хмарою, а не так, як думають, що ніби то хмара схожа на драглі. Дещо. 2) Кушанье: студень. Чуб. VII. 444. 3) Раст. Tremella mesentherica Rety. ЗЮЗО. I. 139.
Драглі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Превращаться в студенистое вещество, дрожать подобно студенистому веществу. 2) Нависнуть (о тучах). Чи не буде снігу: там такі білі хмари драгліють. МВ. II. 121.
Драгно́, на́, с. Грязь, болото. В сіни раз-у-раз вода з стелі натікає, то там вже таке драгно. Черк. у.
Драговина́, ни́, ж. = Дряговина́. Там колись болото було, а тепер така драговина, аж страшно, як ідеш. Канев. у. *Гляди, щоб худоба в драговину не вбралась: пропаде. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Драголю́б, ба, м. Раст. а) Mentha arvensis, полевая мята, б) Lycopus europaeus L. ЗЮЗО. I. 127. Ум. Драголю́бчик. Мил. 96. Ти, Одарко, ти, голубко моя, що ти мені та за зілля дала? Дала тобі драголюбчику, ти Іванку, мій голубчику. Чуб. V. 34.
