Драгома́н, на, м. Переводчик при посольстве, миссии. А также пхнув він драгомана і до латинського султана. Котл. Ен.
Драгоні́я, ні́ї, ж. Наемная конница, служившая в Польше. Наряжайте драгонію, лаштуйте гармати. К. Досв. 145.
Драгу́ля, лі, ж. В загадке: лошадь. Хороша драгуля біжить як куля. ХС. III. 65.
Драгу́н, на, м. Драгун. Чому рано не була? — Боялася драгуна. Чуб. III. 102.
Драгу́нський, а, е. Драгунский. У їх драгунська совість. Ком. № 3170.
Дражли́вий, а, е. 1) Щекотливый. У сьому дражливому ділі спустись на мене. К. ХП. 17. *Дражли́ва спра́ва. Щекотливый вопрос, щекотливое дело. Сл. Нік. 2) Раздражающий. Звідки ж замість спокою ворухнулось у грудях щось неприязне, дражливе. Коцюб.
Дражни́ти, ню́, ниш, гл. 1) Дразнить, сердить. Пусти мене, моя мати, на юлиці погуляти; пусти мене, моя мати, я не забарюся, тілько хлопців подражню да й назад вернуся. Мет. 302. Собак дражнили на дворах. Котл. Ен. 2) Прозывать, называть. Пішли ми вп'ять по сліду і як раз у се село зайшли, як його дражнять, — не знаємо. Шевч. 288. *Моє прізвище — Кравченко, а то тільки по-вулишному Макухою дражнять. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Дражни́тися, ню́ся, нишся, гл. — з ким. Дразнить, поддразнивать кого. Він дражнився з Лекерою Петровною. Левиц. Пов. 237.
Драко́н, на, м. Дракон. А ті були фараони, кесарі — то погань! Погань лютая, без бога, сказано, — дракони. Шевч. II. 169. Дракон огнекрилатий. К. МБ. II. 137.
Дра́ла, нар. Бегом. Так я від його драла, одбіг з півгонів та й став. Стор. I. 148. Оттут то вітри схаменулись, і ну всі драла до нори, до ляса, мов ляхи, шатнулись. Котл. Ен. I. 11. Дра́ла да́ти. Убежать, удрать. Дав од неї драла не оглядаючись. Стор. I. 54. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла. Ном. № 8807. Дра́ла дмухну́ти, дря́пнути. Удрать. Спалив оселю у Калиновського та й дряпнув драла. К. ЦН. 172.
Дра́ли, лів, м. мн. Шутливо: заячьи ноги. Вх. Пч. II. 6.
Дралимо́на, нар. = Дра́ла. Харьк.
Дра́ма, ми, ж. Драма. «Колії. Українська драма». Хата, 113.
Драмати́чний, а, е. Драматический.
Драмо́ваний, а, е. 1) Драматический. Драмована трилогія. К. *2) Драматизированный. Сл. Нік.
Драмува́ти, му́ю, єш, гл. Драматизировать, сочинять драмы. Драмована історія жизні обох поетів. К. ХП. 21.
*Дран = Дра́ний. Хоч у мене жупан дран, єсть у мене грошей дзбан. Нп.
Дранджо́ли, жол, м. мн. Салазки, полозьями для которых служат две доски. Ум. Дранджоля́та. Чуб. VII. 575. См. Ґринджо́ли.
Дране́нький, а, е. Ум. от дра́ний.
Дра́нець, нця, м. Оборванец.
Дра́ний, а, е. 1) Рваный, порваный, в дырах. Пізнають хлопці і в драній сорочці. Ном. № 11245. Шинкарочко молода! Повірь меду й вина. — Не повірю, не продам, бо на тобі каптан дран. Чуб. V. 201. 2) Ободранный, облупленный. Я коза ярая, пів бока драная, пів бока луплена. Ном. № 9267.
Драни́ця, ці, ж. Драница, тонкая доска, отколотая или отщепленная от дерева (употребл. для кровель и пр.). Ум. Драни́чка.
Драни́чина, ни, ж. = Драни́ця. Загадка. Драничина хоть яку купу звалить. Черниг. Губ. Вед. 1859, № 29, стр. 209.
Драни́чка, ки, ж. Ум. от драни́ця.
Дра́нка, ки, ж. 1) Изношенное белье, изношенная одежда. Сорочечка-дранка. Грин. I. 79. Била мене мати зранку, що порвали хлопці дранку, а я сіла та й латаю, та й на хлопців поглядаю. Мил. 103. 2) = Драни́ця. Вх. Лем. 411. Ум. Дра́ночка. Не було в його ні хати, нічого, тільки сорочка-драночка на хребті. Г. Барв. 353.
*Дра́нний, а, е. Дрянной. Це дранна пісня, заспіваймо инакшої. Крим.
Драння́, ня́, с. соб. Лохмотья. Чуб. V. 1092.
