Перейти до вмісту

Сторінка:Словник української мови. Том II. Д-Й. 1927.pdf/16

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

З цього бачимо який клопіт посів одразу голову редакторові: непевність матеріалу що-до числа (а від цього ж залежав темп роботи) і навіть що-до акуратної його фіксації в зшитках, над якими довелось працювати. Проте менш, як за місяць К було зроблено. «Оце посилаю Вам К, — писав Грінченко до Є. Трегубова 18 березня. — Поки я робитиму Д, панове експерти могтимуть переглянути сю роботу, а я, тижнів через два приїхавши, почую від їх уваги і тоді вже могтиму виготувати обидві літери до переписування. Увесь час я морочився з самим К. Думаю, що Д робитиметься трохи швидче, бо тепер мені стало видніше, що̀ та як треба робити».

Певне не без хвилювання посилав Грінченко початок своєї роботи на суд експертам, за яких були — Павло Житецький та Кость Михальчук, обидва високо авторитетні вчені, знавці філологічної науки в цілому і української мови з'окрема. Як-не-як, це мав бути свого роду іспит, од якого залежала вся дальша робота; присуд таких експертів не міг не цікавити Грінченка, і він до його, своїм звичаєм, ретельно готувався. В наших матеріялах збереглася спеціальна передмова, пояснення для експертів, яку написав Грінченко, посилаючи першу свою спробу: «Несколько предварительных замечаній, которыя прошу прочесть раньше чтения словаря». Тут він розгортає свою систему роботи, дає деякі методологичні пояснення, зазначає сам ті техничні дезидерати, що їх треба мати на увазі в останній редакції, окроме й широко спиняється на неповноті матеріялу і нарешті зазначає цілу низку підручної літератури, потрібної йому для роботи, — словників, то-що. «Несмотря на эти недочеты, работа, кажется, все ж дает понятие о том, что́ именно и ка́к именно будет делать редактор словаря, а потому является возможность сделать и необходимые замечания», — в цих словах позначено те, чого сподівався Грінченко від учених експертів.

Обидва вони відповіли докладними й широко мотивованими увагами, що, напр., у Михальчука, обернулись в справжній філологичний трактат, який і тепер можна читати з глибоким інтересом, як майстерний екскурс у правописні та граматичні питання[1]. Перший розглядав Грінченкову працю Житецький (його уваги датовано 29 березня), потім Михальчук (дата 22 квітня). Уваги обох мають переважно принципіяльний характер, торкаються деяких методологичних справ і майже не висувають конкретних побажаннів, згоджуючись переважно з думками і способами редактора. А остаточний присуд був такий.

У Житецького:

Чем отличается новая редакция словаря от прежней?
В коментариях к словам нужно различать, по моему мнению, значение слов со всеми оттенками их, открывающимися из фраз, от понятий, выраженных словами и опирающихся на бытовые явления жизни, на материальную и духовную культуру народа. Комментарии первого рода можно бы назвать nominalia, второго рода — realia. Вот этих последних, судя по букве К, было очень мало в словаре прежней редакции.
  1. Уваги експертів, як і пояснення Грінченка, редакція гадає дати додатком до III-го тому сього видання.