лезнь). Мил. 32. Та чого се ви такі на виду жовті? Чи не жовтяниця? МВ. II. 203. 2) Раст. Chrysosplenium alternifolium L. ЗЮЗО. I. 116.
Жовтячи́ще, ща, м. Ув. от жовтя́к.
Жовтячо́к, чка́, м. Ум. от жовтя́к.
Жовч, чі, ж. Желчь. На мід, не на жовч люде мух ловлять. Ном. № 3083.
Жовчо́к, чка́, м. = Жовто́к. Вх. Уг. 238.
Жо́ден, жо́дний, на, не. = Жа́ден, жа́дний 1. Ту пшеницю жоден год старцям і роздавали. ЗОЮР. II. 283. Поділились так, що жодному упало кожного звіра по одному. Мнж. 31. 2) Ніколи ні жодної душі не обідив. ЗОЮР. I. 307.
Жолда́к, ка́, м. и пр. = Жовда́к и пр.
Жолдашня́, ні́, ж. соб. 1) Солдаты. 2) Мальчики. Жолдашня біга. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Жо́ліб и жо́лоб, ба, м. 1) Желоб, желобок. 2) Корыто. Шух. I. 185. Візьме тебе за повода і приведе до жолоба, ой дасть тобі вівса-сіна. Нп. Жолоби викотили з нової комори. Шевч. 112. Насипали три жолоби грошей. Рудч. Ск. II. 142. 3) Выдолбленный дубовый пень, в который вделано дно, но в дне пробиты дыры; вставляется в полевой родник: вода из последнего проходит сквозь дыры в дне и стоит в пне, не смешиваясь с илом. Черниг. у. 4) В ручной мельнице гончара: желобок, по которому размолотый материал падает из-под жернова. Шух. I. 261. 5) В те́рлиці: пространство между боками, в которое опускается ме́чик. Шух. I. 147. 6) Глубокая и узкая долина. Їдьмо жолобом. Н.-Волын. у. Ум. Жолобо́к, жолобо́чок, *жолібе́ць. Кринички-жолобки. Левиц. I. 197. У коморі стоять три жолобки. Рудч. Ск. II. 142.
Жо́лоб, ба, м. См. Жо́ліб.
Жолобе́ць и жолібе́ць, бця́, м. Желобок. Шух. I. 357, 280. Черемш.
Жоло́бина, ни, ж. Долинка между двумя возвышениями. Лубен. у. Шух. I. 178. Ум. Жоло́бинка. См. Жо́ліб 6.
*Жоло́бити, блю, биш, гл. Гнуть, изгибать. Став жолобити він спину. Кухар.
Жоло́битися, блюся, бишся, гл. Коробиться.
Жоло́биця, ці, ж. Продолговатое углубление, желобок, выемка. Шух. I. 94.
Жолобкува́тий, а, е = Жолобува́тий.
Жоло́бниця, ці, ж. Желобина, продолговатое и узкое углубление. Шух. I. 91.
Жолобо́вий, а, е. Относящийся к жо́лобʼу
Жолобо́к, бка́, жолобо́чок, чка́, м. Ум. от жо́лоб.
Жолобува́тий, а, е. Выемчатый, желобчатый.
Жоло́бчастий, а, е. Желобчатый, в виде желобка. Жолобчасте долото.
Жоломі́ґа, ґи, ж. Шутл. vulva. Вх. Зн. 17.
Жоломі́йка, ки, ж. Ум. от жоломі́я.
Жоломі́йковий, а, е. Относящийся к свирели, сыгранный на свирели. Чути козацький жоломійковий марш. К. ЦН. 185.
Жоломі́я, мі́ї, ж. Свирель. Гусак грає в жоломію возбранний музика. Нп. Ум. Жоломі́йка. У труби ковані трубіте, у жоламійки грайте. К. Псал. 225. Бойові жоломійки. К. ЦН. 181. А тут усюди в труби та в жоломійки жалібно вигравають. ЗОЮР. I. 121. В барабани да повибивали, в жоломійки да повигравали. Чуб. V. 151.
Жоло́пати, паю, єш, гл. Жрать. Коли ти наїсися вже? Од самого ранку все жолопає та й жолопає.
*Жолубча́стий, а, е = Жоло́бчастий. Хот. Нік.
Жолу́ддя, дя, с. соб. Желуди.
*Жолуде́вий, а, е = Жолудо́вий.
Жолуде́нька, ки, ж. = Жо́лудь. Летіла соя в кінець села, упустила жолуденьку: «рости, рости, дубе, тонкий, високий». Чуб. III. 473.
Жолуди́стий, а, е. Изобилующий желудями. Дуб жолудистий. Аф. 403.
Жолудо́вий, а, е. Желудовый. Жолудовий персток.
Жо́лудь, дя, м. Желудь. Сюди-туди дубину стрепену — посипались жолуді в пелену. Нп. Ум. Жо́лу́ди́к. Мнж. 1. Ув. Жолудя́ка.
