Заво́дитися, джуся, дишся, сов. в. завести́ся, ду́ся, ди́шся, гл. 1) Вводиться, ввестися, отводиться, отвестися. У їх коні не заводяться на ніч у хлів. Гринч. 2) Вставляться, вставиться. Уже хто й зна відколи все заводиться в його ся картина під скло, та й досі ніяк не заведе. Гринч. 3) Вноситься, внестися (в книгу, запись). 4) Быть полагаемым, положенным на ноты. 5) Заводиться, завестися, появляться, появиться; входить, войти в обычай; устраиваться, устроиться; основываться, основаться. Як заведуться злидні на три дні, то чорт їх і довіку викишкає. Ном. № 1518. Тоді саме заводивсь універсітет у Харькові. К. Гр. Кв. XVI. *6) Обзаводиться. Хиба ж чорноморцеві за службою було коли заводиться спражнім хазяйством? О. 1862. X. 112. 7) Начинаться, начаться. Вже заводиться дощ. Каменец. у. І завелась на ставі геркотня. Греб. 363. Ще на світ не заво́дилось. Еще и не начинало светать. Св. Л. 69. 8) Начинать, начать состязание, спор, ссору, заспорить, ссориться. Стали ділиться… і завели спориться. Рудч. Ск. I. 196. Думав, от заведуться за ту віру, так ні… Стор. М. Пр. 44. Завелися, як той казав: багатий за багацтво, а убогий — бо-зна й за віщо вже. Ном. № 3514. Як поп'ються горілки, то й заведуться биться. ЗОЮР. I. 110. Як би ти не заводивсь, то й не смуткував би тепер, і не стидно б було, що тебе попобито. МВ. II. 10.
Заводія́ка, ки, м. 1) Зачинщик. Васильк. у. *Він тому був заводіяка. Звен. у., с. Пальчик. Ефр. *2) Любящий начинать ссору, драку, неуживчивый человек. Там такий заводіяка: з кожним тобі заведеться, до кожного вчепиться. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
*Заво́днювання, ня и заво́днення, ня, с. Орошение, ирригация, Сл. Дубр.
За́водня, ні, ж. Хлопотливое дело, — заведешь его, да и не оберешься хлопот. Я не хочу робити млина, не хочу цієї заводні. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
*За́водок, дку, м. Затон. Сл. Дубр.
Заводськи́й, а́, е́. Заводской, относящийся к заводу. А заводський лежень не хоче робити. Грин. III. 214.
Заво́дця, ці, м. Зачинщик.
За́водь, ді, ж. Залив. Левч. 42.
*Заводяні́ти, ні́ю, єш, гл. Оводянеть, сделаться как вода. Як камінь заводяніє, вода закам'яніє, тоді зуби заболіють у новорожденного. Нар. заговор.
Заво́зити, жу, зиш, сов. в. завезти́, зу́, зе́ш, гл. 1) Завозить, завезти куда-нибудь далеко. Чоловіче мій, дружино моя! завіз ти мене, де роду нема, де роду нема, та все чужина. Мет. 246. Він не хотів його убивать, да завіз його в ліс. Рудч. Ск. I. 25. Почали дорікати Колумбові, що завіз їх ка-зна куди. Ком. I. 54. 2) Привозить, привезти. Степом їду, — степ широкий, дорога смутненька, — завези мене, сивий коню, де моя миленька. Чуб. V. 241. 3) Ввозить, ввезти во внутрь чего-либо. Завези воза в возівню. 4) Доставлять, доставить, завозить, завезти что по пути. Із Одеси преславної завезли чуму. Шевч. 535.
Завози́ти, жу́, зиш, гл. Затаскать, загрязнить.
Завози́тися, жу́ся, зишся, гл. Затаскаться, загрязниться.
Завозя́нин, на, ж. Привезший для помола хлеб на мельницу.
Завоїстий, а, е. Воинственный, задорный. Він був у нас хоч і малий на зріст, так завоїстий: було кожного зачепить. Верхнеднепр. у. (Залюбовс.).
Завойовни́к, ка́, м. Завоеватель. Башт. 137.
Завойовни́чий, а, е. Завоевательный. Башт. 105.
Завойо́вувати, ву́ю, є́ш, сов. в. завоюва́ти, вою́ю, єш, гл. Завоевывать, завоевать. Хоче завоювать у цього царя старшу дочку. Рудч. Ск. I. 106.
*Заво́йок, ві́йка, м. Lilium martagon. Лесная лилия. Сл. Желех.
Завола́ння, ня, с. Призыв, зов.
Завола́ти, ла́ю, єш, гл. 1) Позвать, пригласить. Заволав у шинок на могорич до поради. Полт. Вже і мати заволала. Гол. III. 67. Ось вам Степана в хату заволала. Черн. у. 2) Воскликнуть, завопить. Тогді жиди рандарі горким голосом заволали. Нп.
Заволіка́ння, ня, с. 1) Затягивание, завлечение. 2) = Заволо́чування.
Заволіка́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Сов. в.
