Один завіякуватий чоловік та піячив у шинку. Грин. II. 171.
Заві́яти. См. Завіва́ти.
За́вкри́(в)дно, нар. Обидно. Завкридно йому, що в нього нема. Каменец. у. Тому завкридно, що він сіяв, а той узяв хліба дві копи. НВолын. у.
Завлада́ти, да́ю, єш, гл. Завладеть. Якось то ними князь той жуковатий неправдою завладав. МВ. II. 34.
Завладі́ти, ді́ю, єш, гл. = Завлада́ти.
Завлі́каний, а, е. Вышитый. А в нашої Бондарівни завлікані плічки. Чуб.
Завля́ги, ля́г, ж. мн. Время наступления сна. До завляг ще далеко. У добрі завляги (дуже пізно) приїхав. Каменец. у.
Завме́рти, мру́, ре́ш, гл. Упасть в обморок. Уман. у.; замереть.
Завовту́зитися, жуся, зишся, гл. Завозиться над чем-нибудь.
Заво́д. 1) См. За́від. *2) Род, племя, происхождение. Вона жидівського, пархатого заводу, через те не любить чистоти. Крим.
*За́вод, воду, м. Заводь, затон, тихий речной залив. Він на Дніпрі усі рибні заводи знає, дарма з неводом не їздить ніколи. С. Алешки.
*Заводи́ло, ла, м. Начинатель. Сл. Яворн.
*Заво́дини, дин, ж. мн. 1) Обзаведение. Ніяк не зіб'ємось на заводини. Кон. 2) Причитания по умершему. Сл. Яворн.
Заво́дити, джу, диш, сов. в. завести́, ду́, де́ш, гл. 1) Заводить, завести куда-либо. Завів його на таку кручу, що страшно й глянути вниз. Гринч. Завів дівчину в чуже село. Гринч. Вона до нас діток своїх завела, покинула, а сама знов таки пішла туди до його. МВ. II. 190. — перо́м. Повести куда-нибудь линию пером. Що заведе пером, того не виволочеш волом. Ном. № 7383. 2) Заводить, завести за что-либо. Завів його за хату, щоб не бачили, та й каже нишком… А брат сестру за стіл завів. Гринч. III. 512. Заво́дити на поса́д (молоду). Свадебный обряд: сажать новобрачную за стол в красном углу. В неділю після обіда завели Ганну на посад. Левиц. I. 21. Молоду заводить за стіл брат хусточкою. Грин. III. 429. 3) Отводить, отвести. Завела коня до стаєньки. Чуб. III. 393. Дівчино моя, напій мі коня і заведи до кірниці, де зімна вода. Чуб. V. 108. Я заведу тебе до нас. Г. Барв. 241. 4) Вставлять, вставить, вделывать, вделать во что, всовывать, всунуть. Заво́дити цу́рки. При постройке ду́ба (лодки из цельной колоды): распоров колоду, вставлять в щель распорки для распирания боков. Вас. 151. — у ри́тки, у шо́хти. У ткачей: пропускать нити основы сквозь отверстия названных снарядов. См. Варста́т. Вас. 166, 167. — в паліту́рки. Переплетать (книгу). Славяносерб. у. — під скло. Вставлять в рамку под стекло (картину). 5) Вносить, внести (в книгу запись). Та ще в метрики як заведе Марусею… О. 1861. XI. Кух. 34. 6) Класть, положить на ноты. Він все записував пісні народні… і навіть самі мелодії пісень і заводив у ноти. Левиц. Пов. 225. 7) Прикреплять, прикрепить сапог к колодке гвоздями или веревочкой (у сапожников). Сумск. у. 8) Начинать, начать. Товариш мій давний заводить з нею танець. Федьк. 9) Заводить, завести; устраивать, устроить; основывать, основать. Завели собі деяку городину. Рудч. Ск. I. 131. Пішла вона звичайненько прохати, щоб лев в дуплі дозволив їй… хазяйство завести маленьке. Гліб. 58. Ти, козаче, ти, бурлаче, не хороше робиш, що зарання п'єш, гуляєш, бенкети заводиш. Чуб. V. 1020. Як би у нас на селі школу завести. Ком. I. 23. Завести́ поду́шне. Завести недоимку в уплате подушной подати. НВолын. у. 10) Запевать, запеть, затягивать, затянуть, начинать, начать песню. Без мене не знаєш як і взяться, як і пісню завести. Стор. I. 133. Завели вдвох пісеньку. Г. Барв. 198. Онде дівча йде по воду, думку йкусь завело. Федьк. I. 24. 11) Голосить, плакать. Не чує, як заводить сиротина. Млак. 76. 12) Так заве́дено. Так принято, таков обычай. Вас. 212. *13) — кого́. Затрагивать, задевать, начать с кем-н. ссору. На що ти, Петре, з дітьми заводишся? Знов плачуть через тебе. — Та я їх не заводив, вони сами накинулись на мене. Крим.
