За́віс, су, м. = Кру́ча. Вх. Зн. 18.
Заві́са, си, ж. 1) Завеса, занавес. Левиц. Пов. 52. У церкві на-двоє роздерлась завіса. Чуб. III. 16. Над вікнами висіли з оксамиту та ще з чогось завіси. Стор. М. Пр. 74. 2) Тесемки, которыми связывается опушка меховой шапки (у галицк. мещан). Шапка на завісах. Гол. Од. 19. *На лису голову накладав високу сиву шапку на завісах з синім дном. Борд. 3) Дверная петля. 4) Род жерди для развешивания белья. Вх. Зн. 18. 5) = За́віс. Вх. Уг. 238.
Заві́сити, ся. См. Заві́шувати, ся.
Заві́ска, ки, ж. 1) Передник, фартук. Миусск. окр. *2) = Піді́сок. Сл. Желех.
Завіскри́тися, рю́ся, ри́шся, гл. Распустить сопли, запачкаться соплями. Прийшла Венера іскривившись, заплакавшись і завіскрившись. Котл. Ен. I. 12.
*Заві́сний, а, е. Петельный. Сл. Дубр.
Заві́сок, ска, ж. Железный брусок в возу, прибитый к плечу, чтобы колесо не терло плеча, на котором стоит ящик воза. НВолын. у. Рудч. Чп. 249.
Завісти́ти, щу́, сти́ш, гл. — кого́. Сообщить (кому). Думали-думали, як його лучче Катрю завістити про те, що чули. МВ. II. 138.
*Завісти́тися, щу́ся, ти́шся, гл. Узнать, получить сообщение.
*За́вістка, ки, ж. Извещение, повестка. Сл. Желех.
За́вісь, сі, ж. = За́віс. Вх. Зн. 18.
Заві́т, та и ту, м. Завет. Єв. Мр. XIV. 24. Ковчег завіта. Чуб. III. 340. А що, доню, пам'ятаєш мій завіт тобі? МВ.
Завіта́льник, ка, м. Посетитель. Мучать Тетяну завітальники. Хто не зайде, то все одно кажуть, що Василь до иншої ходить. Г. Барв. 541.
Завіта́ння, ня, с. Посещение, захождение.
Завіта́ти, та́ю, єш, гл. Посетить, зайти. Люде, бачивши, що вони нікуди не завітають, також одступились од них. Г. Барв. 160.
Заві́тритися, рюся, ришся, гл. Заехать, забраться. Нема мого панича — аж у Чернігів завітрився. Харьк.
Завітува́ння, ня, с. 1) Завет. 2) Завещание духовное. Желех.
Заві́тувати, тую, єш, гл. Завещать. Духом високим… жив та й нам його завітував наш батько Тарас. О. 1862. III. 25.
За́віть, ті, ж. Проволока на заднике сапога.
Заві́холитися, литься, гл. безл. Начаться мятели.
Заві́хтирити, рю, риш, гл. Схватиться вихрем. Загуло, завіхтирило. МВ. (К. С. 1902. X. 155).
*За́віч, нар. Заглазно. Завіч і царя лають. Умань. Ефр.
Завіча́ти, ча́ю, єш, гл. Предвещать. Ой голубе, голубе! завічаєш штось доброго для нашого молодого. Гол. IV. 438.
Заві́чно, нар. При жизни. Ірод собі завічно пекло готував. Чуб. III. 356.
Заві́шальник, ка, м. Повесившийся. Каменец. у.
Заві́шувати, шую, єш, сов. в. заві́сити, шу, сиш и заві́шати, шаю, єш, гл. 1) Вешать, повесить. Такого дітей, що й гілля не здержало б (як би завісив). Ном. № 13871. А його мила не злюбила, гей повела його в сад та й завішала. Чуб. V. 804. 2) Завешивать, завесить; увешивать, увесить, обвешивать, обвесить чем-либо. Він усе просив завісити вікна. Левиц. Пов. 81. Купалочка з купа вийшла та й кропом очі завішала. Мет. 312.
Заві́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. заві́ситися, шуся, сишся, гл. 1) Вешаться, повеситься. Піду завішуся, нехай усі люде знають, як чумаки умірають. Гол. До осичини прийшов і завішався на осичині. О. 1861. X. 53. 2) Завешиваться, завеситься, увешиваться, увеситься, обвешиваться, обвеситься чем-либо.
*I. Завіща́ти, а́ю, єш, гл. Завещать. Сл. Желех.
*II. Завіща́ти. См. Завісти́ти. Нік.
За-ві́що? За что? За-віщо він її убив? *Завелися бо-зна за-віщо. Ном. № 3514.
*Завія́, і́ї ж. Мятель. Як реве, гуде завія. М. Черняв.
Завія́куватий, а, е. Разгульный.
