загалунивсь, то й пропив чимало грошви. Екатер. г.
Загальмува́ти, мую, єш, гл. Затормозить. *Сл. Желех. З гори їхавши, треба загальмувати воза. Гринч.
Зага́льний, а, е. 1) Общий, всеобщий. Загальна розмова. Левиц. Пов. 254. Загальний рахунок. 2) — ти́ждень. Всеедная неделя (3-я перед великим постом). Каменец. у.
Зага́льник, ка, м. Общее место (в речи), банальная фраза. Желех.
Зага́льниця, ці, ж. = Зага́льний ти́ждень. *Сл. Желех.
Зага́льність, ности, ж. Все вообще; всеобщность; совокупность. Желех.
*Загальновжи́ваний, а, е. Общеупотребительный, общепринятый. Сл. Нік.
*Загальновідо́мий, а, е. Общеизвестный. Сл. Дубр.
*Загальнодержа́вний, а, е. Общегосударственный. Сл. Нік.
*Загальнозрозумі́лий, а, е. Общепонятный. Сл. Нік.
*Загальнокори́сний, а, е. Общеполезный. Сл. Нік.
*Загальноприступний, а, е. Общедоступный. Сл. Нік.
Зага́мкати, каю, єш, гл. Закричать: гам-гам!
Зага́моритися, рюся, ришся, гл. Заговориться, увлечься разговором. Я загаморився в корчмі, а кінь і втік. НВолын. у.
Загамува́ння, ня, с. Обуздание, укрощение, усмирение.
Загамува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Успокоить, укротить, обуздать, усмирить, придержать. *2) Замять (дело). Тільки через княгиню якось загамували — затерли діло. Крим. 3) Заморочить, забить голову. Старого так загамували у волості, що додому прийшов як не свій. Полт. у. Г. Йов.
Загамува́тися, му́юся, єшся, гл. Успокоиться, утихнуть; удержаться. Не руш її (дитини), — тільки що загамувалась. Черк. у.
Зага́нити, ню, ниш, гл. Охулить.
Заганьби́ти, блю́, би́ш, гл. Застыдить, устыдить. Вх. Лем. 415.
Заганя́ти, ня́ю, єш, сов. в. загна́ти, жену́, не́ш, гл. Загонять, загнать. Боярам свині пасти, молодому заганяти. Мет. 195. Ходить голуб сивий волохатий, — ні загнати, ні зазвати. Мет. 10. 2) Вбивать, вбить, вколачивать, вколотить. Коло колодязя дванадцять стовпів загнано в землю. Рудч. Ск. I. 135.
Заганя́тися, ня́юся, єшся, сов. в. загна́тися, жену́ся, не́шся, гл. 1) Быть загоняемым, быть загнаным. Теляточка напасуться, в хлівець заженуться. 2) Вбиваться, вбиться, вколачиваться, вколотиться, вганяться, втыкаться, воткнуться. Глибоко загнався клин у колоду. Загналася тобі в серденько стрілка. Чуб. 3) Забегать, забежать слишком далеко. 4) Увлекаться, увлечься.
Зага́пкатися, каюся, єшся, гл. Зазеваться. Желех.
Загаптува́ти, ту́ю, єш, гл. Покрыть вышивкой (преимущественно золотом или серебром).
Зага́ра, ри, ж. Усердие, горячность в работе. Нема загари робити. НВолын. у.
*Загара́здрювати, рюю, єш, гл. Загромождать. Щоб не загараздрювать книжки, цихвіря в сьому Покажчикові не скрізь повною виставлена. Ном.
Зага́рбання, ня, с. Захват, незаконное присвоение. Левиц. Правда, 1868. 437.
Зага́рбати, баю, єш, гл. 1) Захватить, заграбить. Хмельницького в руки свої загарбали. Стор. II. 13. Чесні люде: своє оддали та чужого не загарбали. Стор. II. 13. 2) Закопать. Мене загарбають, як умру. Уман. у.
Загардува́ти, ду́ю, єш, гл. Запрудить. Ейск.
Загари́кати, каю, єш, гл. Заворчать.
*Зага́ркати, каю, єш, гл. Заворчать. Сл. Желех.
Зага́ркатися, каюся, єшся, гл. Заговориться. Загаркався з людьми, та й забув, що теща жде.
*Зага́рливець, вця, м. Усердный человек, энтузиаст. Сл. Яворн.
Зага́рливий, а, е. Усердный, горячий в работе. Загарливий до роботи. НВолын. у.
Загарто́вувати, вую, єш, сов. в. загартува́ти, ту́ю, єш, гл. Закалять,
