дав мені мій миленький загадки в дорогу: їдна загадочка, — щоб вишита сорочка; друга загадочка, — щоб вишит синій мундир. Грин. III. 629. 2) Загадка. Така ваша загадка, що нема й розгадки. Ном. № 13055. 3) Раст. Erigeron canadensis L. ЗЮЗО. I. 121. Ум. За́гадонька, за́гадочка.
*Загадко́вий, а, е. Загадочный, таинственный. «Ах, ах! — було все вона. — Який світ загадковий!» А. Тесл.
*Загадко́вість, вости, ж. Загадочность. Сл. Нік.
Зага́дування, ня, с. 1) Задумывание. 2) Приказывание, распоряжение. 3) Загадывание. *Сл. Желех.
Зага́дувати, дую, єш, сов. в. загада́ти, да́ю, єш, гл. 1) Задумывать, задумать, затевать, затеять. Загадали козаченьки в похід опівночі. Чуб. V. 1006. Чого не загадає! І гомонить, і пустує. МВ. II. 9. 2) Приказывать, приказать делать, сделать распоряжение, заказывать, заказать. Загадай дурному богу молиться, він і лоб розіб'є. Ном. № 6576. Загадав татарин татарці пару коней сідлати. Хиба я тобі загадав море випити? Ном. № 13722. Загадали йому хорошенько грати, а парубку з дівчиною скакати. Мет. 161. Штирі хлопці варти дали, ще й коників загадали. Чуб. V. 983. 3) Загадывать, загадать. Загадують, чия (вишня) зацвіте, той житиме рік. Грин. I. 15. Загада́ти за́гадку. Предложить, задать загадку. Загадаю загадку, закину за грядку: нехай моя загадка до літа лежить. Ном., стр. 376. Загадаю тобі три загадочки, як угадаєш — до батька пущу. Чуб. III. 190.
Зага́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. загада́тися, да́юся, єшся, гл. Задумываться, задуматься. Закуркають кречети сизі, загадаються орлики хижі. Макс. 59. Говорить, було, говорить, да й загадається. Г. Барв. 109.
Загажда́ти, да́ю, єш, гл. = Заго́джувати. Вельможная пані слуги загаждала: кожному слугині по золотому дала. Чуб. V. 1017.
Зага́їти, га́ю, єш, гл. 1) = Зага́яти. 2) Заставить чем-либо пространство. Загаїли стаю бербеницями. Вх. Зн. 18. 3) Загородить, положить преграду. Вх. Уг. 238.
Зага́й, га́ю, м. 1) Проволочка, замедление. Не стілько того діла, як один загай. Лубен. у. Аби б загаю не було, а то я не баритимусь. Лубен. у. 2) Заросль; чаща. В тебе лани як загай, в тебе хліби як Дунай. Гол. IV. 552.
Зага́йка, ки, ж. Замедление. НВолын. у.
Зага́йкати, каю, єш, гл. Закричать: «гай! гай!».
Зага́йко, ка, м. Медлитель. Загайки, дружбоньки, загайки, загаялися в коморі. Грин. III. 439.
Зага́йний, а, е. Медлительный, кропотливый, нескорый. Загайна робота. Черк. у.
Зага́йно, нар. Медлительно, кропотливо, нескоро.
Зага́йство, ва, с. Замедление, задержка. Борз. у.
Зага́кливець, вця, м. Заика. Вх. Лем. 414.
Зага́кливий, а, е. Заикающийся. Вх. Зн. 238.
Зага́куватися, куюся, єшся, гл. Заикаться. Вх. Лем. 415.
Зага́л, лу, м. 1) Целость, все, общая сумма. 2) Общество, публика. 3) В-зага́лі. См. Узага́лі. *Сл. Желех.
Загалава́нитися, нюся, нишся, гл. Зазеваться. Загалаванився, та й віжки впустив. Гадяч. у. Слов. Д. Эварн.
Загаласува́ти, сую, єш, гл. Закричать, завопить. Аф.
Загало́м, нар. 1) Оптом, гуртом. На вибір десяток сороковець, а загалом золотий. Каменец. у. 2) Сплошь. З неділі піду тобі робити три дні загалом. Каменец. у. Масти загалом усю стіну. Каменец. у. Попереду було той на чинш, той на одрібок, а потім пішли всі загалом на викуп. НВолын. у.
Загалу́нювати, нюю, єш, сов. в. загалу́нити, ню, ниш, гл. Вымачивать, вымочить или прокипятить в растворе квасцов (яйца перед окраской). Харьк. Аф.
Загалу́нюватися, нююся, єшся, сов. в. загалу́нитися, нюся, нишся, гл. 1) Вымачиваться, вымочиться в растворе квасцов. Аф. 2) Переносно: выпивать, выпить лишнее. Ще добрі люде з церкви не вийшли, а він уже й загалунився. Аф. Оце якось я в шинку був
