ло старця і завчається всіх його пісень. Як завчився, то вони вже ходять — співають удвох. Крим.
За́вше, нар. = За́вжде. У мене чари завше готові: білеє личко, чорнії брови. Чуб. V. 75.
Завши́р, завши́рки, завши́ршки, нар. Шириною. А завширшки він ширший океану. К. Іов. 24.
*Зав'я́заний, а, е. Связанный, закрытый, загражденный, клином сошедшийся. Світ мені зав'язаний через тебе. Крим.
Зав'яза́ти, ся. См. Зав'я́зувати, ся.
За́в'язка, ки, ж. Завязка, веревочка, которой завязывают. Коло сього мішка й зав'язки нема. Утяв по саму зав'язку. Ном. № 7569. *Роботи по за́в'язку. Работы по горло. Крим. 2) Завязь на фруктовых деревьях. Каменец. у. 3) В плотничьей и столярной работе: связь, сцепление двух концов деревьев, сходящихся под углом. Шух. I. 91, 98. 4) Зачаток, начало, причина, источник. Разом роз'язка і зав'язка, і зле й добре докупи. *5) Завязка, начало игры или обряда. На первий день Петрівки треба «прогнати шуляка». Раненько в понеділок в самий перед от яка зав'язка робиться: приходить кума до куми і не йде до хати, але шукає куминих курей на подвір'ї… Крим. Ум. За́в'язочка.
За́в'язник, ка, м. Раст. Tormentilla erecta. *Сл. Желех.
Зав'я́знути и зав'я́зти, зну, неш, гл. Завязнуть. Пішла вона (овечка) собі пастись, та й зав'язла у хмелі. Рудч. Ск. I. 40.
За́в'язок, зку, м. Почка растения. Вх. Пч. I. 14.
За́в'язочка, ки, ж. Ум. от за́в'язка.
Зав'я́зування, ня, с. Завязывание.
Зав'я́зувати, зую, єш, сов. в. зав'яза́ти, жу́, жеш, гл. 1) Завязывать, завязать. Зав'язав вовка в мішку. Рудч. Ск. Великої треба хусти, щоб зав'язати усти. Ном. № 6988. 2) Связывать, связать. Гріх не личком зав'язати та під лавку сховати. Ном. № 101. 3) Повязывать, повязать. Не росплете довгу косу, хустку не зав'яже. Шевч. 27. Переносно: зав'яза́ти го́лову. Вийти замуж. Зав'язала головоньку, — не розв'яжу довіку. Чуб. V. 4) Закладывать, заложить (здание). Зав'єзує хату. Шух. I. 88. 5) — вік. Испортить жизнь. Я і твій вік зав'язала. Кв. Драм. 326. 6) — доро́гу. Преградить путь, стать на пути. Гуси, гуси, зав'яжу вам дорогу, щоб не втрапили додому. Ном. № 327. 7) — світ. Сделать жизнь безотрадной, горестной, несчастной. Зеленая ліщинонька проти сонечка зав'яла, молодая дівчинонька козаку світ зав'язала. Нп. Що вже тобі, дитя моє, зав'язаний світ. Мет. 138. 8) — язи́к. Заставить молчать. Людям язика не зав'яжеш. Ном. № 6984.
Зав'я́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. зав'яза́тися, жу́ся, жешся, гл. 1) Завязываться, завязаться. 2) Завязываться (о плодах), завязаться. 3) Начинаться, начаться, зарождаться, зародиться, возникать, возникнуть. Треба трошки полежать, щоб сало зав'язалось. Ном. № 12260.
*За́в'язь, зі, ж. Почка растения. Сл. Яворн.
Зав'я́лий, а, е. Завялый, завявший, увядший. Мир. Пов. II. 76.
Зав'яли́ти, лю, лиш, гл. = Зв'яли́ти. Не зав'ялив би свої літа молодії, як тепер в'ялить. О. 1862. X. 13.
Зав'я́нути и зав'я́ти, в'я́ну, неш, гл. Завянуть, увянуть. Може він таку пісню знає, що як би заспівав, то й волос би зав'яв. ЗОЮР. I. 146. Одно зацвіло, а друге зав'яло, навіки зав'яло. Шевч. 121.
За́га, ги, ж. Изжога. Зага пекла. Канев. у. МУЕ. III. 55.
Зага́вкати, каю, єш, гл. Залаять. Собаки де-де по Вільшані загавкають. Шевч. 149.
Загавкоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. Залаять (о многих). Бісова собачня донюхалась і загавкотіла. Стор. М. Пр. 123.
Зага́воронитися, нюся, нишся, гл. Зазеваться. Прилуц. у.
Загага́кати, каю, єш, гл. Загоготать, захохотать. Харьк. у.
За́гад, ду, м. 1) Затея. 2) Заказ. 3) Приказание, распоряжение. Загад діло справує. Ном. № 1082. Чи тобі загад був у поле йти? Черниг. г.
Загада́ти, ся. См. Зага́дувати, ся.
За́гадка, ки, ж. 1) = За́гад 3. Зага-
