кущ не вирви, то й заснітку навіть картоплі нема. Могил. у.
Засні́чувати, чую, єш, сов. в. засніти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Засыпа̀ть, засыпать, забить (чем-либо сыпучим). Побігла б по його сліду стежками, перелазами, да снаги не маю, наче хмелиною ноги спутано, очі заснічено — т. е. засыпано землею в могиле. Г. Барв. 78. 2) — о́чі. Отвести глаза, отуманить, одурачить. Та вони, прокляті цигани, так тобі заснітять очі, шо ти й сам не зчуєшся, як і гроші їм викинеш. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Засні́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. засніти́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Зарождаться, зародиться. І не засніти́лось на це (кому́). Нет этого и признаков, и не начиналось. Минуло їх (років) аж п'ять, а на щастя сиротам і не заснітилось. Св. Л. 112. 2) Покрываться, покрыться головней зерновой (Uredo segetum). Збіжжя заснітилося. Вх. Пч. I. 13. 3) Закупориваться, закупориться (о гнойной ране), забиться гноем. Оце рана заснітилася, так гній і не витіка. Лебед. у. Нарве палець, витече трохи гною, знов заснітиться та й болить. Лебед. у. Заснітився гній у вусі. *4) Покрываться плесенью, заплесневеть. Сл. Яворн. *5) Приходить в упадок, портиться, испортиться.
Засно́вання, ня, с. 1) Закладка (постройки) и угощение по поводу этого. Шух. I. 89. *2) Основание, учреждение. Сл. Нік.
Засновиґа́ти, ґа́ю, єш, гл. Засновать, забегать, *засуетиться.
Засно́вувати, вую, єш, сов. в. заснува́ти, ну́ю, є́ш, гл. 1) Засновывать, засновать, затыкать, заткать. Заснуєм ліси все поворозками. Нп. Павук заснував усе вікно. 2) Основывать, основать. Нову Січ на Чортомлику заснувати. К. Бай. 114. *3) Учреждать, учредить, заводить что-либо новое. Сл. Нік.
Засно́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. заснува́тися, ную́ся, є́шся, гл. 1) Засновываться, засноваться, затыкаться, заткаться. Паутинням заснувалось. Кв. II. 196. 2) Основываться, основаться.
Засно́жувати, жую, єш, сов. в. заснози́ти, жу́, зиш, гл. 1) Затягивать, затянуть перекладины в улье. 2) Вставлять, вставить в ярмо сно́зи.
Засну́лий, а, е. Уснувший. Заснулий на зіму бабак. Ном. № 5491.
Засну́ти. См. Засина́ти.
Засо́бок, бку, м. 1) Сборки на спине полушубка вверх от талии. См. Засі́бний 2. 2) Задняя часть рубашки. Вх. Зн. 20.
За́сов, ва, м. Засов, задвижка. Ум. Засове́ць. Трьома засовцями засувала (двері). Мил. 85.
*Засо́вати, ваю, єш, гл. Засовать, задвигать. Так йому заболіло, що аж ногами засовав. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Засо́ватися, ваюся, єшся, гл. Засоваться, задвигаться. Стара засовалася на місті, мов її що вкусило. Мир. Пов. II. 47.
Засо́вгати, гаю, єш, гл. Зашаркать (ногами).
За́совень, вня, ж. = За́сов. Звенигор. у.
Засове́ць, вця́, м. Ум. от за́сов.
За́совка, ки, ж. Род деревянного засова или задвижки у дверей, запираемой и отпираемой снаружи при помощи особого ключа. КС. 1889. V. 489. Чуб. VII. З8З. *Вивела з сіней і двері за нами на засовку. Кон.
Засокота́ти, чу́, чеш, гл. О курах: закричать, закудахтать. Півень засокотав, заляпав крилами і заспівав. Левиц. I. 45.
Засоли́ти, лю́, лиш, гл.См. Засо́лювати.
Засоло́джувати, джую, єш, сов. в. засолоди́ти, джу́, диш, гл. Подслащивать, подсластить.
Засо́льщик, ка, м. Занимающийся солением рыбы на заводах. Черном.
Засо́лювати, люю, єш, сов. в. засоли́ти, лю́, лиш, гл. Солить, посолить. Варвара заварить, а Сава засолить, а Микола поставить кола. Ном. № 507.
Засопти́, пу́, пе́ш, гл. Засопеть. А Ничипір мав щось сказати та й не здужав і тілько дужче засіп. Кв. I. 240.
Засопти́ся, пу́ся, пе́шся, гл. = Заса́патися. Оддиш бо трохи, Остапе! бач, як засіпся. К. ЧР. 204.
Засоро́млювати, люю, єш, сов. в.
