обжечь; опаливать, опалить. *2) О трубке, табаке: покуривать. Сидить собі та люльки засмалює. Пир. у., Конон.
Засма́люватися, лююся, єшся, сов. в. засмали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Обжигаться, обжечься. Іванова хата запалилася, Іванова голова засмалилася. Чуб. III. 205. 2) Загорать, загореть (от солнца). Наша господиня білява, бо в полі не бувала; господарь засмалився, — на женчики дивився. Гринч. III. 138.
*Засма́рканий, а, е. Сопливый; нечистоплотный, грязный. Звен. у.
*Засмарка́тися, ка́юся, єшся, гл. Распустить сопли, запачкаться соплями. Звен. у.
Засмачи́ти, чу́, чи́ш, гл. Приправить (кушанье). Куліш пісний. Чом же ти його не засмачила? Грин. II. 177.
Засмерді́ти, джу́, ди́ш, гл. Завонять. В повітрі засмерділо смалятиною. Левиц. Пов. 188.
Засмерді́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Провоняться. Вже ввесь світ засмердівся ним (тютюном). Грин. II. 14.
Засми́кувати, кую, єш, сов. в. засми́кати, каю, єш, гл. 1) Задергивать, задергать. Засмикали, як циган сонце. Ном. № 10057. 2) Сбивать, сбить с толку.
*Засмі́чений, а, е. Засоренный. Сл. Дубр.
*Засмі́чення, ня, с. Засорение. Сл. Дубр.
Засмі́чувати, чую, єш, сов. в. засміти́ти, чу́, тиш, гл. Засорять, засорить.
Засміши́ти, шу́, ши́ш, гл. Уморить со смеху. Засмішив мене. Константиногр. у.
Засмія́ти, мію́, є́ш, гл. Осмеять, засмеять. Люде чужії її засміють. Шевч. 28.
Засмія́тися, мію́ся, є́шся, гл. Засмеяться. Як погляне, засміється, душа замірає. Чуб. V. 25.
Засмо́ктаний, а, е. 1) Засосанный. 2) Плохо уродившийся, болезненный. Жито… ледві од землі одлізло, — низеньке, жовте, засмоктане. Мир. ХРВ. 5. *3) Испитой. Увійшов до мене дідок, такий засмоктаний та закушланий. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Засмо́ктувати, тую, єш, сов. в. засмокта́ти, кчу́, чеш, гл. 1) Засасывать, засосать. 2) Сплачивать, сплотить (о воде в земле). Вода засмоктала землю у кургані: зробила її твердою. Черном.
Засмо́ктуватися, туюся, єшся, сов. в. засмокта́тися, кчу́ся, чешся, гл. 1) Засасываться, засосаться. 2) Впиваться, впиться. Олег мови не кінчає, скочив як на муках, — йому в ногу засмокталась чорная гадюка. Рудан. IV. 31.
Засмо́лювати, люю, єш, сов. в. засмоли́ти, лю́, лиш, гл. Засмаливать, засмолить. Коли ти смолою засмолений, каже вовк, то дай і мені засмолити бік, а то собаки обідрали. Рудч. Ск. II. 14.
Засмути́ти, ся. См. Засмуча́ти, ся.
Засмуткува́тися, ку́юся, єшся, гл. Загрустить.
Засмутні́ти, ні́ю, єш, гл. Опечалиться.
Засмутува́ти, ту́ю, єш, гл. Опечалиться. Засмутувала на чужій стороні. Г. Барв. 410.
Засмуча́ти, ча́ю, єш, засму́чувати, чую, єш, сов. в. засмути́ти, чу́, тиш, гл. Опечаливать, опечалить. Не тіш мої воріженьки, не засмучай мене. Гол. I. 289. Не засмучуй мене тяжко. К. Псал. 102. Вона ж його не звеселила, тілько гірше засмутила. Мет. 145. Господь засмутив, господь і потішить. НВолын. у.
Засмуча́тися, ча́юся, єшся и засму́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. засмути́тися, чу́ся, тишся, гл. Опечаливаться, опечалиться. Загубив гроші та так ся, небоженько, засмутив. Каменец. у.
За́снівка, ки, ж. Род шитья. Все пообшивані (рушники) заснівками. Кв. I. 111. Ум. За́снівочка.
Засні́жити, жу, жиш, гл. Покрыть снегом.
Засні́житися, жуся, жишся, гл. Покрыться снегом. Уже й сніг почав сіятись із неба, і гілля засніжилось мов заячим пухом. Мл. л. сб. 175.
За́сніт, ту, м. Головня зерновая, Ureda Segetum. Люде купують жито з заснітом, бо воно дешевше. Ковел. у.
Засніти́ти, ся. См. Засні́чувати, ся.
За́сніток, тку, м. Зародыш. Який
