Перейти до вмісту

Сторінка:Словник української мови. Том II. Д-Й. 1927.pdf/341

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Затурча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Зату́ркати 1 и 2. Затурчить у вухо горлицею. Стор. I. 90.

Затушко́вувати, ко́вую, єш, сов. в. зату́шкати, каю, єш и затушкува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Закутывать, закутать, закрывать, закрыть со всех сторон. Кв. III. 177. Навіщо ти хату заштурмовуєш, затушковуєш? Константиногр. у. 2) Приправить, прибавить для вкуса. Юшку салом затушкую. Г. Барв. 356. *3) Затирать, уничтожать слелы.

Затушко́вуватися, ко́вуюся, єшся, сов. в. зату́шкатися, каюся, єшся и затушкува́тися, ку́юся, єшся, гл. Закутываться, закутаться.

Затхну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Получить дурной запах, провоняться. Яйця затхнулись. Лебед. у.

Затьми́ти, млю́, ми́ш, гл. Затемнить, затмить. Як летіла сарана, то світ затьмила, — така її була сила. Каменец. у. — о́чі. Завязать глаза. Очі мої козацькі молодецькі червоною китайкою затьміте. О. 1862. VIII. 22.

Затьо́н, ну, м. 1) Упрямый, неподатливый человек. Черк. у. 2) Зарубка. Цурка з затьонами на кінцях. О. 1862. V. Кух. 39.

Затьо́па, пи, об. = Задрі́па.

Затьо́патися, паюся, єшся, гл. = Задрі́патися.

Затьо́р, ру, м. 1) Скопление льда во время ледохода. Тут на березі, саме на Ненаситці, стояв водяний млин якогось купця; та знесло його, як був затьор. Екатериносл. у. 2) Дава́ти затьо́ру. Колотить, бить сильно. Пану Геленору смертельного дали затьору, і той без духу тут зоставсь. Котл. Ен. V. 67.

Затьо́рач, ча, м. = Зати́рач. Сумск. у.

Затьо́хкати, каю, єш, гл. 1) Запеть (о соловье). Затьохкав у садку соловейко. 2) Забиться (о сердце). Серце затьохкало, як не вискоче. О. 1862. X. 12.

Затю́кати, каю, єш, гл. 1) Закричать: тю! 2) Запугать криком на кого.

Затю́пати, паю, єш, гл. Побежать маленькой рысцой.

Затя́г, гу, м. Навербованный отряд войска. КС. 1883. IV. 751; II. 298. Ой деж твої, пане Саво, битії таляри, що їх набрав по Вкраїні водячи затяги! Нп.

Затяга́ти, га́ю, єш, сов. в. затягти́, гну́, неш, гл. 1) Затягивать, затянуть. Не можна затягати нитку на шиї, бо нечистий задавить. Грин. II. 25. Нуте, хлопці чорнобривці, затягайте неводи. Чуб. III. 123. Бери воли та затягай вози. Грин. III. 571. *2) Вдевать, вдеть, продевать. Не затягну нитку в голку. Крим. 3) Затаскивать, затащить. Під білою березою козаченька вбито, ой убито, вбито, затягнено в жито. Чуб. V. 375. 4) Затягивать, затянуть, завлекать, завлечь; приглашать, пригласить. Суд не затяга, та суд і не одпуска. Ном. № 7372. Дівка Санджаківна на встрічу вихожає, Алкана-пашу в город Козлов зо всім військом затягає. АД. I. 211. — на хліб. Приглашать на угощение. Буду панів і козаків на хліб, на сіль затягати. Мет. 415. 5) Вербовать, навербовать. КС. 1883. IV. 751. Затягли́ затя́г. Навербовали отряд, шайку. КС. 1883. II. 298. 6) Приобретать, приобресть, получить. Забув Грицько про великий посаг, який думав затягти за жінкою. Мир. ХРВ. 77. За жінкою яку худобу затяг! Мир. ХРВ. 349. Затяг таки, заробив грошей. Харьк. у. *7) — пі́сні. Запевать, запеть, начинать петь. А ну, затягни лиш нашої парубоцької. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.

Затяга́тися, га́юся, єшся, сов. в. затягти́ся, гну́ся, нешся, гл. 1) Затягиваться, затянуться. 2) Затаскиваться, затаскаться. 3) Вербоваться, навербоваться. КС. 1883. IV. 751. *4) Вдеваться, вдеться, продеваться, продеться. Очкурня, що туди затягається очкур. Крим.

Затя́гач, ча, м. Ремень для укрепления снізки у ярма. Рудч. Чп. 250.

*За́тягом, нар. Насильно, против воли. Вони не хотіли йти, та я їх затягом до себе залучив. Екатериносл. г. Сл. Яворн.

Затяготні́ти, ні́ю, єш, гл. Забеременеть. Затяготніла жінка. НВолын. у.

Затягти́, ся. См. Затяга́ти, ся.

*Затя́гувати, гую, єш = Затяга́ти.

*Затягуватися, гуюся, гуєшся, гл.