1) = Затяга́тися. 2) Входить в долги, обременять себя долгами. Сл. Яворн.
Затя́жець, жця, м. Завербованный в войско, участник вольного военного отряда, — напр., так называли гайдамаков. ЗОЮР. 153, 154.
Затяжи́ти, жу́, жи́ш, гл. Обременить, отяготить. Хліб в дорозі не затяжить. Ном. № 11378.
Затя́жни́й, а, е. 1) Набранный, навербованный (о войске). 2) Продолжительный, хронический. Затяжна хвороба. 3) Затягивающийся. Затяжний хомут.
Затя́жок, жку, м. = Затя́г. Ходив по Вкраїні, водячи затяжки. Гол. I. 19.
Затя́мити, млю, миш, гл. Запомнить.
Затя́ти, ся. См. Затина́ти, ся.
Затя́тий, а, е. Упрямый, упорный, неуступчивый. НВолын. у. Коли він такий затятий, то й я буду затятий. Каменец. у.
Заубо́жати, жаю, єш, гл. = Завбо́жіти. Господа милостивії! не заубожаєте, як дасте копієчку. Рк. Левиц.
Зауважа́ти, жа́ю, єш, гл. = Завважа́ти.
Заужа́ти, жа́ю, єш, гл. Взять на веревку. Черкес із-за Онапа арканами його як цапа зв'язав, опутав, заужав. Мкр. Г. 7.
Заузда́ти, да́ю, єш, гл. = Загнузда́ти.
Зау́лок, лка, м. Глухой переулок. Хожу, хожу, тілько улиці й заулки перехрещую. МВ.
Заупиня́ти, ня́ю, єш, гл. = Зупиня́ти. Іздалека кониченька заупиняє. Мет. 182.
Заутері́ти, рі́є, гл. безл. Рассвесть. Так вже заутеріло, як ми увійшли у хату. Любеч.
Зау́хати, хаю, єш, гл. Закричать: ух!
*Зау́чувати, чую, єш, гл. Начинать обучение грамоте. Як мене заучували. Кон.
Зау́шник, ка, м. = Зау́шниця 1. Гол. Од. 26, 27. І чоботи, і літники і коралі, заушники. Гол. III. 382.
Зау́шниця, ці, ж. 1) Серьга. Купив козак Олені заушниці зелені да й почепив до уха. Яка ж гарна псяюха! Борз. у. 2) Лента, перевязываемая от одной серьги к другой и опускаемая на груди. Гол. Од. 73. 3) Заушица, опухоль позади уха. Кому чи трястю одігнати, од заушниць чи пошептати, або і волос ізігнать. Котл. Ен. III. 13. 4) Мн. Жабры (у рыбы). Вх. Лем. 417.
Зафактува́ти, ту́ю, єш, гл. Представить как факт, как доказанное фактами. Багацько зафактованого (в історії) тоді, з'явилось нам тепер легендованим. К. Досв. (1876). Заздалег. словце.
*Зафантува́ти, тую, єш, гл. Секвестровать, отобрать. Черемш.
Зафарбува́ти, бу́ю, єш, гл. Закрасить.
Зафундува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Основать, заложить. 2) Купить и угостить. Зафундуй мені пляшку пива.
Заха́катися, каюся, єшся, гл. Запыхаться.
Захандри́чити, чу, чиш, гл.? Із вечора заюрив, ік повночі захандричив, ік світу заричив. Загадка: хліб учинить і замісить, і в піч посадить. Грин. II. 312.
Захапа́ти. См. Заха́пувати.
Захапа́тися, па́юся, єшся, гл. Заторопиться, заспешить.
Заха́пувати, пую, єш, сов. в. захапа́ти, па́ю, єш, гл. Захватывать, захватить. Константиногр. у. Вітер раз-у-раз захапує з собою пару й односить її. Дещо, 55.
Захарама́ркати, каю, єш, гл. Забормотать.
Захара́стрити, рю, риш, захарасти́ти, щу́, сти́ш, гл. Забросать, заложить, заставить чем-либо в беспорядке. Захарастрено у хаті. Черк. у.
Захара́стритися, рюся, ришся, захарасти́тися, щу́ся, сти́шся, гл. Засориться, забиться. В горлі захарастилось, треба промочить. Люлька захарастилась, треба витеребити. НВол. у.
*Захара́щувати, щую, єш, сов. в. захарасти́ти, щу́, сти́ш, гл. Загромождать, забрасывать, забросать, занять чем. Не захаращуй мені стежки чорт-зна чим. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Заха́ркати, каю, єш, гл. Захаркать, начать харкать. Драг. 1.
