хорони́ти, ню, ниш, гл. 1) = Похова́ти. Викопайте діл глибокий, схороніть мене. Викопали и захоронили. Чуб. V. 1054. Рудч. 160. 2) Защищать, защитить. *3) Прятать, спрятать, упрятать, убрать. Я ключі далеко захороню. Крим.
Захороші́ти, шію, єш, гл. Похорошеть.
Захорува́ти, рую, єш, гл. Заболеть. Камен. у., Миус. окр. Послав бог їм лихо: захорував господарь та хутко і вмер. МВ.
Захоті́нка, нки, ж. Капризное желание. Желех.
Захоті́ти, чу, чеш, гл. = Захті́ти. Захотіла вража баба молодою бути. Мет. 471.
Захоті́тися, хо́четься, гл. безл. = Захті́тися. Сидів, сидів, аж спати захотілося. Кв. Др. 207.
Захрабрува́ти, ру́ю, єш, гл. = Захоро́бритися. І йон же як захрабрували, живі сюди примандрували. Котл. Ен.
Захрести́ти, хрещу́, стиш, гл. Перекрестить. МВ. (К. С. 1902. X. 154). Мнж. 129. Чоловік побіг поперед його та скрізь хрести понаписував, аж по усьому світові. От чорт де не поткнеться, — усе захрещене. Мнж. 128.
Захрести́тися, хрещу́ся, стишся, гл. Перекреститься, *начать креститься. Люде, зачувши дзвонів, захрестились, замолились. Мир. Пов. II. 121.
Захри́пнути, пну, пнеш, гл. Охрипнуть, *осипнуть. Співаю, аж поки не захрипну. Левиц. I. 121. *Він аж захрип з великого голосіння. Борд.
*Захри́стія, тії, ж. Запрестолье (в церкви). Світло захоплювало вершки напрестольних свічок і кінчилося в кутку межи долівкою і стіною захристії. Борд.
Захропти́, плю́, пи́ш, гл. Захрапеть. Захропла на всю хату. Кв. II. 122.
Захру́мкати, каю, єш, гл. Захрустеть (на зубах).
Захрумті́ти, мчу́, мти́ш, гл. Захрустеть. Він йому так одважив києм по плечах, що аж кістки захрумтіли. К. ЧР. 276.
Захру́пати, паю, єш, гл. 1) = Захру́мкати. 2) = Захруща́ти.
Захрупості́ти, щу, стиш, гл. Захрустеть, затрещать; о снеге: заскрипеть. Захрупостів сніг. Г. Барв. 167.
Захруща́ти, щу, щиш, гл. = Захрупості́ти. Зомліє, було, нога, захрущить кістка. Левиц. I. 7. Як заломить свої руки, аж пальці захрущали. Мир. ХРВ. 317. *Щось отут під ногою захрущало, — чи не роздушив я чого. Крим.
Захрю́кати, каю, єш, гл. Захрюкать.
Захряси́ти, хряшу́, си́ш, гл. Загромоздить, запрудить, покрыть. Так і захрасять воду гуси, — таких їх тут! Н.-Вол. у.
Захря́снути, сну, неш, гл. 1) Запрудиться, наполниться; засыпаться. Там в одного майстра хлопців — як висиплять, то так улиця й захрясне. Лебед. у. Гнали биків, та так улиця й захрясла. Лебед. у. Там людей-людей: шлях захряс. Черк. у. Так базар і захряс возами. Змиев. у. Не кладіть соломи до дров, бо захрасне попілом та й не будуть горіти дрова. Н.-Вол. у. 2) Застрять. Св. Л. 287. Як захрясне в горлі, ніяк не одкашляєш. Пішов та й захряс там. Довелося б мені і в Москві захряснуть на безгрішші. Шевч. (КС. 1883, II, 406).
Захті́ти, хо́чу, чеш, гл. Захотеть. Захтів у діда випросити хліба. Ном. Гуси води захтіли, на Дунай полетіли. О. 1862. IV. 34.
Захті́тися, хо́четься, гл. безл. Захотеться. Захтілося — запрягайте, відхтілося — випрягайте. Ном. 4974. А воно ж солоне — пити захочеться. Рудч. I. 2.
Захуди́ти, джу, диш, гл. Довести до худобы. Захуджені воли. Черк. у.
Захуді́ти, ді́ю, єш, гл. Исхудать.
Заху́кати, каю, єш, гл. Подуть в ладони (для согревания).
Захурча́ти, чу́, чи́ш, гл. Покатиться с шумом. Днище захурчало аж на горище. Левиц. I. 47. *Бричка захурчала по грудді. Звен. у., с. Пальч. Ефр. *Як дам по потилиці, то аж захурчиш. Умань. Ефр.
*Заца́мир, ра, м. Молоток для набивки обручей. Хот. Нік.
Заца́ринський, а, е. Находящийся за ца́риною. У нас аж три ватазі: ни-
