заходила в розмову. МВ. II. 158. 17) — у сва́рку. Ссориться, затевать ссору. Нехай же мене господь милосердний боронить, щоб я з тобою в сварку заходила. МВ. I. 12. 18) — у хма́ру. Начинать, начать говорить что-то непонятное. Отже я бачу, що ви… в хмару заходите. О. 1862. II. 30.
Заходи́ти, джу́, диш, гл. 1) Начать ходить, приняться ходить, заходить. Встав і заходив по хаті. Хо́дором заходи́ти. Задрожать, задвигаться. В його земля аж ходором заходить і задріжать її стовпи-підпори. К. Іов. 2) Обносить. Нові чоботи треба заходити по сухому.
Захо́дитися, джуся, дишся, сов. в. зайти́ся, йду́ся, де́шся, гл. 1) Заливаться, залиться плачем, смехом (преимущественно о детях). Мил. 33. Чи ти глуха? Аж заходиться дитина, кричучи, а вона не чує! — Як зайшлось дитя, дак насилу одхлинуло. — Треба швидче до господи: дитина зайшлась. Г. Барв. 361. То засмієсь, аж зайдеться, то знов заголосить. Федьк. 2) Начинаться, начаться. Од чого-то воно зайшлось, що ти його везла? Рудч. Ск. I. 182.
*Захо́дистий, а, е. Сварливый, придирчивый. Харьк. г. Сл. Яворн.
*Захо́дливий, а, е. Хлопотливый. Екат. г. Сл. Яворн.
Захожа́лий, а, е. Захожий.
Захожа́ти, жа́ю, єш и захожда́ти, жда́ю, єш, гл. = Захо́дити. Із ряду до ряду захожайте (захождайте). Чуб. V. 933. КС. 1882. VIII. 267. Ой, став місяць захожати. Мет.
Захо́жий, а, е. Захожий, пришлый. Чудні вони були, заложі в тій країні. К. Псал. 239. *А чимало отих захожих на шляху вештається. Сквир. у. Г. Йов.
Захо́жувати, жую, єш = Захожа́ти = Захо́дити.
Захо́жуватися, жуюся, єшся = Захо́джуватися. Наглядів раз пан гарненьку молодичку та й давай біля неї захожуватись. Мнж. 93.
Захоліта́ти, та́ю, єш, гл. Заколебать, зашатать. Желех.
Захоліта́тися, та́юся, єшся, гл. Заколебаться, зашататься. Желех.
За́холод, ду, м. Студень, заливное. Дев'ятнадцять самих баранячих голів до захолоду сама посмалила Г. Барв. 425. І порося свячене, і паска заввишки з козацьку кучму, і захолоди, і всякі страви. Г. Барв. 179.
Захоло́да, ди, ж. 1) Прохлада. Желех. *2) Простуда. Сл. Нік.
Захоло́джувати, джую, єш. сов. в. захолоди́ти, джу, ди́ш, гл. 1) Застуживать, застудить. Було й замочу ноги, і захолоджу, а кочу на батьківських до дітей. Г. Барв. 504. *2) Охлаждать.
Захоло́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. захолоди́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Простуживаться, простудиться. Захолодилась дитина та й умерла. Канев. у. Де взявся вітер, буря, дощ ливний — захолодилася вона та й занедужала. МВ. (О. 1862. I. 81). *2) Охлаждаться.
Захолоді́ти, дію, єш = Захоло́нути.
За́холодка, нар. Пока прохладно.
Захоло́жувати, ся = Захоло́джувати, ся.
Захоло́нути, ну, неш, гл. Простыть, *остыть, охладеть. Добре буде, як захолоне. Ном. Він так і захолов.
За́хоп, пу, м. Захват.
*Захо́плений, а, е. Восторженный. А потім обідав все в тій самій годині з вічно захопленим: «а в нас сьогодні зелений борщ». Коцюб.
*Захо́плення, ня, с. 1) Увлечение, восторг, восторженность. В розумних блискучих очах його горів огник захоплення. Виннич. 2) Захват.
Захо́плювати, люю, єш, сов. в. захопи́ти, плю, пиш, гл. Захватывать, захватить, *увлекать, увлечь. Захоплював потужний людську землю. К. Іов. 49. Дух їй захопило. К. Д. с. II.
*Захо́плюватися, лююся, єшся, сов. в. захопи́тися, плюся, пишся, гл. Захватываться, захватиться, увлекаться, увлечься, восторгаться. Він сам любувався своєю мовою і ще більш захоплювався. Виннич.
Захоро́бритися, рюся, ришся, гл. Расхрабриться.
Захоро́на, ни, ж. Защита. Желех.
Захоро́нний, а, е. Защитный. Желех.
Захороня́ти, ня́ю, єш, сов. в. за-
