смільчак, висланий в каридор на звідини, вбіг до класи і крикнув: «Валько прийшов!» Франко.
Зві́дки, зві́дкі́ль, звідкіля́, нар. 1) Откуда. Звідки тебе, серце, виглядати? Лавр. 39. Хилилися густі лози, звідкіль вітер віє. Чуб. V. 240. Хто він такий і звідкіля він? Рудч. Ск. II. 20. *2) Из чего. В выраж.: Плати́в би та нема́ зві́дки. Платил бы, да нечем. Не ма́ю зві́дки дочку́ віддава́ти. Не из чего, нет средств выдавать дочь замуж (формула отказа при сватаньи). Хот. Нік.
Звідко́ли, нар. С каких пор. Желех.
*Звідни́й, а́, е́. Под'емный. Тут стояла «брама» — себ-то ворота, і перед нею звідний міст через рів. Ор. Лев.
Зві́дник, ка, м. Обманщик.
Зві́дниця, ці, ж. Обманщица.
Звідні́ти, ні́ю, єш, гл. Сделаться водянистым таким образом, что вода отделится от всего прочего (в кушаньях и пр.). Кутя звідніла через те, що в хаті держали, у теплі. Новомоск. у. Не бери ямою капусти, бо звідніє. Черк. у.
Звідня́, ні́, ж. 1) Очная ставка. Чи то раз звідня ця була? НВолын. у. 2) Обман.
Звідо́млення, ня, с. Отчет. Записано (в Киевск. губ.?) проф. А. Е. Крымским в фразе: Пішов на звідомлення до хазяїна. Літер.-наук. Вістник. 1901, X, 46.
*Звідо́мний, а, е. Отчетный. Сл. Нік.
Зві́дси, зві́дсі, зві́дсі́ль, звідсіля́, нар. Отсюда. Шкода ж тя, козаче, звідси відсилати. Гол. I. 104. Іди собі звідсі! Рудч. Ск. I. 70. Пусти мене звідси додому на Вкраїну. Чуб. V. 344.
Звідта́м, зві́дти, зві́дті́ль, звідтіля́, нар. Оттуда. Як я звідтам повертався, послухайте, з ким пізнався. Гринч. III. 611. Це все вислухав, що його тітка говорила, та швидче звідти. Рудч. Ск. II. 94. Та не звідтіль місяць сходе, звідкіль ясна зірка. Чуб. V. 675. Син узяв, вив'язав звідтіля невістку, а ув'язав сучку. Рудч. Ск. I. 16.
Зві́дувати, дую, єш, сов. в. зві́дати, даю, єш, гл. 1) Узнавать, узнать. Будемо питати а звідувати. Гол. II. 49. Піду звідаю, чи піп дома. Каменец. у. Як звідаєш, то зміряєш. Ном. № 6831. *2) Определять, определить. Я довго не міг звідати, хто то навпроти нас їде. Звен. у., с, Пальчик. Ефр.
Зві́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. зві́датися, даюся, єшся, гл. Узнавать, узнать, осведомляться, осведомиться, расспрашивать. Не звідаєшся, що мя болить, а ся звідаєш о товарі. Гол. I. 141. Сидять ткачі на варштаті, звідуються о свім браті. Гол. I. 207.
Звідукі́ль, нар. = Звідко́ли. Дивись же ти, звідукіль його нема: пішов — ше сонечко не сідало, а й досі нема. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
*Звіду́н, на́, м. Шпион. Желех.
Звідусі́ль, звідусіля́, звідусю́ди, нар. Со всех сторон, отовсюду. Який тепер чорт скаже тобі ясно, коли звідусюди нахмарило? К. ЧР. 239.
Зві́дци, звідці́ль, звідціля́, нар. = Зві́дси. Ой звідци гора, а звідти друга. Чуб. V. 230. Як я маю, козак Нечай, звідціль утікати, славу свою козацькую під ноги топтати. Макс.
Звізда́, ди́, ж. Звезда. Аби місяць на мене світив, а звізди хоч і так. Ном. № 5422. Ум. Зві́здочка.
Звізда́рь, ря́, м. 1) Астроном. Вх. Лем. 418. *2) Звездочет. Желех.
Звізда́тий, а, е. Звездообразный. Желех. Звізда́ті дропачки́ и пр. Род вышивки. Kobl. I. 48, 49. Звізда́тий кінь. Лошадь с белым пятном на лбу. Желех.
Звіздови́й, а́, е́. Звездный. Срібная грива груди покриває, звіздові очі далеко видять. Чуб. III. 289.
*Звіздоно́ша, ші, м. Носящий звезду во время колядува́ння. Сл. Яворн.
Зві́здочка, ки, ж. Ум. от звізда́.
*Звіздочо́лий, а, е. О лошади: с белым пятном на лбу. А ну, звіздочолий, поки нам бог назначив, берімося, брате, до цієї землі. Стефаник.
Звіздяне́нький, а, е. Ум. от звіздяни́й.
Звіздяни́й, а́, е́. Звездный, усеянный звездами. Ум. Звіздяне́нький. Чим небо менше? Всюди рівненьке, всюди рівненьке та звіздяненьке. Гол. II. 32.
Зві́й, зво́ю, м. = Суві́й. Звій полотна. Каменец. у.
