*Зворохо́битися, блюся, бишся, гл. Взбунтоваться. Сл. Нік.
Звороча́ти, ча́ю, єш, гл. = Зверта́ти. Я на його накричав, щоб з доріжки зворочав. Чуб. V. 739.
Зворухну́ти, ну́, не́ш, гл. Сдвинуть с места, пошевельнуть. Аж заморивсь від натуги, а все таки не зворухнув торби. Стор. МПр. 7.
Зворухну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Тронуться с места, шевельнуться. 2) Всколыхнуться; засуетиться. Мати божа! Увесь будинок зворухнувся: білити, мити, прибірати… Панночки сподіваємось! МВ. (О. 1862. III. 35).
*Зво́рушення, ня, с. 1) Возбуждение, впечатление. 2) Волнение, растроганность. Сидимо під кушем і тремтимо від зворушення й холоду. Коцюб.
Зворуши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Зворухну́ти. Хотіли удвох скотить на віз того кабана, — та й не зворушать з місця. Рудч. Ск. I. 157. 2) — зе́млю. Поднять, вспахать. Зворуши землю уміючи та посій доладу. Хата. XV. 3) Всколебать, всколыхнуть. Як махнемо хусткою…, то ми зворушили на тому місці воздух. Дещо, 75. 4) — люди́ну, се́рце. Встревожить, взволновать, растрогать. Одного прегарного літнього дня громаду села Кукуріківщини зворушив випадок надзвичайний. Г. Барв. 350. Як вона зворушила моє серце! Як давно не зазнавав я почування такого високого. Г. Барв. 496.
Зворуши́тися, шу́ся, шишся, гл. 1) Зашевелиться. Сонечко вставало. Уже вбогі зворушились, на труд поспішали. Шевч. 2) Всколыхнуться, взволноваться; растрогаться. Настусине й Марусине серце дуже зворушилося від сієї поголоски. Г. Барв. 454.
*Звору́шливий, а, е. 1) Впечатлительный. 2) Трогательный. Сл. Нік.
Звохчі́ти, чі́ю, єш, гл. Отсыреть. Шух. I. 162.
*Зво́щик, ка, м. Извощик, кучер. А я вже звощика згодила. Крим. Скакав по вулиці звощик. Коцюб.
*Звощикува́ти, ку́ю, єш, гл. Заниматься извозным промыслом, быть извощиком. Мирон Лукавий годі орати, ка', звощикувати на коні лекше. Пир. у., Конон.
Звоюва́ти, звою́ю, єш, гл. Завоевать, одолеть. Хтіли Почаєв звоювати. Мл. л. сб. 188. Да іще він думає, гадає, щоб козака Голоту звоювати. Мет. 446.
*Звуглі́ти, лі́ю, єш, гл. Обуглиться. Екатериносл. г. Сл. Яворн.
Звужа́ти, жа́ю, єш, сов. в. звузи́ти, вужу́, зи́ш, гл. С'уживать, с'узить.
Звужа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. звузи́тися, вужу́ся, зи́шся, гл. С'уживаться, с'узиться.
Зву́к, ка, м. = Гук.
Зв'я́га́, ги, зв'я́ка, ки, ж. 1) Лай. Не боїться вовк собаки, але його зв'яги (зв'яки). Ном. № 7253. 2) Брань, ругня, ссора. Така зв'яга йде в дому. Г. Барв. 536.
Зв'я́гель, (гля), м. Раст. Vicia silvatica. Лв. 102.
Зв'ягли́вий, а, е. Любящий лаять. Звягливого не бійся, а кусливого. Ном. № 7256.
Зв'яза́ти, ся. См. Зв'я́зувати, ся.
Зв'я́зень, зня, м. Узел, узелок с чем-либо, связка. Мнж. 181.
Зв'я́зка, зки, ж. Связь. Вх. Лем. 418.
Зв'язки́й, а́, е́. Вяжущий. Галун зв'язкий. Волч. у. (Лободовск.).
*Зв'язня, ні, ж. Связь, крепость, прочность. Харьк. г. Сл. Яворн.
Зв'я́зок, зку, м. 1) Связь. Зв'язок до вічного товариства з Галею. Мир. ХРВ. 353. *Подру́жній звязо́к. Супружеская связь, сопружество. Олександер Данилович зразу обіцяв, навіть ніби рад був тому подружньому звязкові. Лепкий. 2) Мн. Зв'я́зки. Род прически девушек в два пробора. Чуб. VII. 422.
*Зв'я́зування, ня, с. 1) Связывание. 2) Сплачивание (бревен в плоты). Сл. Дубр.
Зв'я́зувати, зую, єш, сов. в. зв'яза́ти, жу́, жеш, гл. 1) Связывать, связать, обвязывать, обвязать. Возьми ж, сину, нагаєчку і віжки, зв'яжи жінці рученьки й ніжки. Чуб. V. 425. Зв'яжи мені головоньку, най не болить дуже. Чуб. V. 145. 2) Венчать, обвенчать. Мені ще тоді п'ятнадцять літ було, що тепер піп не зв'язав би. Г. Барв. 264.
Зв'я́зуватися, зуюся, єшся, сов. в.
