лять, назначать. Яку б кару ледачому пакостникові здекретувати? К. ЧР. 272.
*Здеку́тник, ка, м. Чиновник, взимающий налоги. Моя річ стягнути податок, а не хочеш дати, — здекутника вишлю. Франко.
Здекуці́йник, ка, м. Экзекутор, исполнитель судебного приговора. Галиц. Желех.
Здера́ти, ра́ю, єш, сов. в. зде́рти, здеру́, ре́ш, гл. Сдирать, содрать. Шкіру з нього здер. Ном. № 4029.
Здера́тися, ра́юся, єшся, сов. в. зде́ртися, ру́ся, ре́шся, гл. 1) Сдираться, содраться. 2) Взбираться, взобраться, вскарабкиваться, вскарабкаться. Як кіт здерся на скелю. Гринч.
Здереві́ти, ві́ю, єш, гл. Превратиться в дерево, одеревенеть. Відро скаменіло мармором біленьким, дівча здеревіло явром зелененьким. Рудан. I. 34.
Здерев'яні́лий, а, е. Одеревенелый.
Здерев'яні́ти, ні́ю, єш, гл. Одеревенеть.
*Зде́ржний, а, е. Воздержный. Сл. Нік.
*Зде́ржність, ности, ж. Воздержность. Сл. Нік.
Зде́ржувати, жую, єш, сов. в. зде́ржати, жу́, жи́ш, гл. 1) Удерживать, удержать, сдерживать, сдержать. Та до такого доліз, що й дерево не здержало. Рудч. Ск. I. 25. Не міг здержати сліз. Опат. 76. А я його все здержую, як стане зриватися до жидівки. Г. Барв. 283. 2) Выдерживать, выдержать. Не дійдеш ти до пекла, не здержиш того пекельного вогню. Стор. МПр. 41.
Зде́ржуватися, жуюся, єшся, сов. в. зде́ржатися, жуся, жи́шся, гл. Удерживаться, удержаться. І хочу здержатись, та не впинюсь. Г. Барв. 283.
*Здері́дка, нар. Изредка. Здерідка й тепер буває справжня віспа на людях. М. Левиц.
Зде́рти, ся. См. Здера́ти, ся.
Здешеви́ти, влю́, ви́ш, гл. Сделать дешевым. Здешевили хліб. Черк. у. Здешевила свекорка, здешевила, рідного батенька не купила. Чуб. III. 204.
Здешеві́ти, ві́ю, єш, гл. Подешеветь. Здешевіли огірки. НВолын. у. Вже воли здешевіли, бо орання пройшло вже. Каменец. у.
*Здеше́влення, ня, с. Удешевление. Сл. Нік.
Зджо́лґати, ґаю, єш, гл. Щелкать, давать щелчки. Мнж. 181.
Здиба́ти, ба́ю, єш, сов. в. зди́бати, баю(блю), баєш(блеш), гл. 1) Встречать, встретить. Костю, чи не здибали-сте де мого Михаська? Камен. у. Ідуть, ідуть, здибають пана. Рудч. Ск. I. 162. Як вас (літа) здибле лиха доля, будьте коротенькі. Гол. I. 273. Біда здибає легко, а трудно її збутися. Ном. № 2171. Він нас здибав за селом. Каменец. у. *2) Разыскать. Знаю, що в хаті груші є, та ніяк їх не здибаю, ще пошукаю. Крим.
Здиба́тися, ба́юся, єшся, сов. в. зди́батися, баюся, єшся, гл. Встречаться, встретиться. Ой здибається сива голубонька та з сивими соколами. Лукаш. 143. Бігла Гандзя, бігла густими лозами, здибалася она з трома соколами. Чуб. V. 722.
Зди́бочки, чок, ж., мн. Употребл. в выражении: на зди́бочках ходи́ти. Ходить на пальцах. Як спить, то ходять на здибочках. Г. Барв. 441.
*Здив, ва, м. Удивление, изумление. На—. На удивление, к удивлению. Желех.
*Зди́ва, нар. От удивления. Сл. Нік.
Здивля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. здиви́тися, влю́ся, вишся, гл. 1) Засматриваться, засмотреться. На неї всі здивлялись. Подольск. г. 2) Спохватываться, спохватиться, замечать, заметить. І не здивишся, як опинишся у бабів на запічку, та ще добре, коли не в цебрі. Подол. г.
Зди́во, ва, с. = Ди́во. Вх. Лем. 419.
*Здиво́ваний, а, е. Удивленный. Сл. Нік.
Здивови́жений, а, е. Сильно удивленный, *изумленный. Сл. Нік. Лев? — вимовив здивовижений Грицько. — Що ж то воно за лев? Мир. ХРВ. 69.
Здиво́вувати, вую, єш, сов. в. здивува́ти, ву́ю, єш, гл. 1) Удивлять, удивить. Далекий вік здивує його доля. К. Іов. 40. Вона подивилась на його здивованими очима. Левиц. Пов. 246. 2) Удивиться. Не здивуйте на сирітські да-
