гласный, мирный. Ненька старенька злагідлива була. Гринч. III. 386.
Зла́гідливо и зла́гідно, нар. Согласно, мирно. Злагідно живуть собі з жінкою. Каменец. у.
Зла́года, ди, ж. 1) Согласие, мир. Буде злагода, буде, кедь Марька добра буде. Гол. IV. 433. Спасибі богу, живемо в злагоді. Харьк. 2) Устройство, приспособление. У нас уже така злагода, шо бодай би її! Ні виїхати в люди, ні виїхати за ворота. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Зла́годжувати, джую, єш, сов. в. зла́годити, джу, диш, гл. 1) Делать, сделать, ладить, сладить, устраивать, устроить, мастерить, смастерить, приготовить. Злагодь мені меча острого. Чуб. III. 274. 2) Нанимать, нанять, условиться в цене.
Зла́годжуватися, джуюся, єшся, сов. в. зла́годитися, джуся, дишся, гл. 1) Собираться, собраться, приготовляться, приготовиться. Злагодивсь Ілько їхати у город. О. 1862. IV. 87. 2) Мириться, помириться, соглашаться, согласиться, приходить, прийти к соглашению, уладиться. А як злагодилисте-ся за ті чичуги? Каменец. у. От взялись за діло. Зговорились, злагодились. Федьк. II. 79.
Зла́гожуватися, жуюся, єшся, гл. = Зла́годжуватися. От злагожується зять на весні вже, чи коли там, іти орать. Рудч. Ск. I. 180.
Зла́да, ди, ж. = Зла́года 2. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
*Зла́дити, джу, диш, гл. = Злаго́дити. Желех.
Зладна́ти, на́ю, єш, гл. = Зла́годити. Алв. 79.
Зладна́тися, на́юся, єшся, гл. = Зла́годитися. Якось доля її зладнається. К. Д. Серце. 20.
Зла́зити, жу, зиш, сов. в. злі́зти, зу, зеш, гл. 1) Слазить, слезать, слезть; сползать, сползти. З чужого коня серед дороги злазь. Посл. Із неба злізла чорна ніч. Котл. Ен. III. 22. 2) Взлезать, взлезть, всползать, всползти. Був собі дід та баба, та злізли на граба. Чуб. III. 186.
Зла́зитися, жуся, зишся, сов. в. злі́зтися, зуся, зешся, гл. Сползаться, сползтись. Гадюки злазяться докупи. Щоб на те́бе вся біда́ злі́злась! Желаю тебе всего худого, всех бед. Чуб. I. 90.
Зла́комити, млю, миш, гл. Соблазнить.
Зла́комитися, млюся, мишся, гл. Польститься, соблазниться. Злакомився на калитку, взяв собі багатирку. Чуб. V. 215. Злакомився на гроші та й не сказав нікому, що старшина вбив Оверка. НВолын. у.
Зла́маний, а, е. Сломленный. Хай їде (іде́) на зла́ману го́лову! Бранное выражение: пожелание сломать голову уходящему. Св. Л. 124.
Злама́ти. См. Зла́мувати.
Зла́мок, мку, м. Отломок. Коса поламалась, так я один зламок потребив, а другий ще є. Черк. у.
Зла́мувати, мую, єш, сов. в. злама́ти, ма́ю, єш, гл. 1) Сламывать, сломать. 2) Нарушать, нарушить. Зламати слово, присягу. К. Досв. 66. Був зламаний закон Мойсеїв. Єв. І. VII. 23. Байда… не зламав своєї віри. К. ЧР. 83.
Зла́пати, паю, єш, гл. 1) Поймать, схватить. Котл. Ен. I. 17. Собака мене злапав за запащину, добре пошматував. Г. Барв. 236. Ой злапали Морозенка, назад руки зв'язали. Гол. Тікай, тікай, козаченьку, хотять тя злапати. Чуб. V. 127. 2) — ля́паса. Получить пощечину. Ном. № 3976.
*Зла́ситися, зла́шуся, сишся, гл. (на що). Польститься, соблазниться. Желех.
Зласка́витися, влюся, вишся, гл. Умилостивиться, умилосердиться.
*Зласка́влювати, влюю, єш, сов. в. зласка́вити, влю, иш, гл. Умилостивлять, умилостивить, умилосердить. Сл. Нік.
Злати́нити, ню, ниш, гл. 1) Латынизировать. 2) Окатоличить. Златинена ляхва. К. ПС. 90.
Златкува́ти, ку́ю, єш, гл. Покрыть многими заплатами. Уся свитина була златкована чорними і рудими латками. Г. Барв. 21.
Зла́то, та, с. и пр. = Зло́то и пр.
Златогла́в, ву, м. = Злотогла́в. Паювали… златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую бі-
