Зми́лини, лин, ж. мн. Обмылки. Черк. у.
Змили́ти, ся. См. Зми́лювати, ся.
Зми́литися, люся, лишся, гл. С отрицанием: сделаться немилым. Як побачила тебе, світ мені не змилився, усім я нудила, усюди я скучала. Кв. I. 37.
Зми́лка, ки, ж. Ошибка. Угор.
Зми́лок, лка, м. 1) Смыленный кусок мыла. 2) Мн. Зми́лки = Зми́лини.
Змилосе́рдитися, джуся, дишся, гл. Умилосердиться. Котл. Ен. V. 36. Поки прут знайшов та й одсердився, та на свою миленькую змилосердився. Чуб. V. 581. Крий, боже, щоб над ним хто з вас змилосердився. Греб. 380. Ісус же, змилосердившись, простяг руку. Єв. Мр. I. 41.
Зми́лости́тися, щу́ся, стишся, гл. = Змилосе́рдитися. Стали тоді люде бога просить, щоб послав на їх лучче смерть. Тоді бог змилостився і послав на їх смерть з косою. Драг. 2.
Зми́лування, ня, с. Милость, милосердие, сострадание, пощада. Нема божого змилування — спека та й спека. Каменец. у.
Зми́луватися, луюся, єшся, гл. Сжалиться. Змилуйсь, боже, надо мною з високого неба! Чуб. V. 362. Ой пустіть мене, пустіть!.. Змилуйтеся! МВ. II. 49. Змилувався бог над раком та ззаду очі дав. Ном. № 4684.
Зми́лювати, люю, єш, сов. в. зми́ли́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Ошибаться, ошибиться. Вага не змилить. Валк. у. От і змилила вже. Каменец. у. 2) Смыливать, смылить. Половину змилила мила. НВолын. у. *Зми́лити сліди́. Уничтожить, скрыть следы. Коням ганчірками пообкручували копита, щоб змилити сліди. Лепкий.
Зми́люватися, лююся, єшся, сов. в. зми́ли́тися, лю́ся, ли́шся, гл. 1) Ошибаться, ошибиться. І вже книга не змилиться. Лебед. у. 2) О мыле: смыливаться.
Зми́мрити, рю, риш, гл. Пробормотать.
*Змина́ти, наю, єш, сов. в. зім'я́ти, зімну́, не́ш, гл. Сминать, смять, Сл. Нік.
*Змину́ти, ну, неш, гл. Минуть, пройти. Отак і день змине, а роботу не пороблено. — Два дні зминуло. Крим.
*Змира́ти, а́ю, єш = Зміра́ти. Сл. Нік.
Змири́ти, рю́, риш, гл. Помирить. Змиев. у.
Зми́ршавіти, вію, єш, гл. Сделаться худым, болезненным, плохим, *зачахнуть.
Зми́рщина, ни, ж. Мировая сделка; примирение. *Зми́рщину пи́ти. Запивать мировую. Простила мені теща та й змирщину пити. Гринч. II. 179.
Зми́сел, слу, м. Чувство. У чоловіка змисли: очима дивиться, ушима слуха и т. д. Радом. у. *Во мн. ч. Зми́сли, лів. Внешние чувства. Сл. Нік.
Зми́сле́ний, а, е. 1) Подуманный; придуманный; выдуманный. 2) Чувственный, видимый. Світ змислений, де ся родив, з діви Марії проісходив. Чуб. III. 370.
Зми́слити, лю, лиш, гл. Подумать; придумать; выдумать. А грішачи, змислив собі, шо ще я млад; покаюся прежде смерти, не пійду і в ад. КС. 1883. II. 470. Покажеш праведне слово так, як воно вийшло з праведних уст, сами ви дивуєтесь, як то воно в таку далеку старовину так ясно та сміливо змишлено. К. (О. 1861. II. 230). Змислили п'яним собором. К. ПС. 126.
*Змисло́вий, а, е. Чувственный. Сл. Нік.
Зми́сний, а, е. Ловкий, смышленный, догадливый.
Зми́ти, ся. См. Змива́ти, ся.
Змідні́ти, ні́ю, єш, гл. Принять металлический вкус от меди. Аф. 457.
*Змієви́к, ка́, м. Растение, богородичная трава, Gnafalii arvensi. Сл. Яворн.
Зміж, пред. Из среды. І викинуть зміж себе його люде. К. Іов. 40. *Хтось зміж нас. Кто-то из нас. Сл. Нік.
*Змі́ждо, пред. Между, посреди. Став залогом ізміждо нами: ні того не пуска, ні того. Канев. у.
Змізко́вувати, вую, єш, сов. в. змізкува́ти, ку́ю, єш, гл. Выдумывать, измыслить.
