Ой зіма, зіма, морозовая, прошу я тебе, не зморозь мене. Лавр. 120.
Зморокува́ти, ку́ю, єш, гл. Выдумать. Ходив собі по вулиці, та ось що зморокував. Кв. Драм. 228.
Змо́рх(ну)тися, нуся, нешся, гл. Сморщиться.
Змо́ршка, ки, ж. 1) Морщина. На лобі… зморшки. Мир. ХРВ. 219. Омелько п'є та супиться, аж зморшки понабігали йому на лобі. Левиц. ПЙО. I. 372. 2) Сборка у белья. 3) Гриб: сморчок.
Зморшкува́тий, а, е. Морщинистый.
Змо́рщити, щу, щиш, гл. Сморщить. Рудч. Ск. II. 108.
Змо́рщитися, щуся, щишся, гл. Сморщиться. Левиц. Пов. 339. Згорбився, зморщився ще й зажурився. Чуб. V. 1147.
Змо́рщка, ки, ж. = Змо́ршка. На виду такі зморщки вже, як у мене. Павлогр. у.
*Змо́рювати, рюю, єш, сов. в. змори́ти, рю́, риш, гл. Утомлять, утомить, изнурить. Сон його́ змори́в. Сон его одолел. Сл. Нік.
Змоскалі́лий, а, е. Обрусевший. О. 1861. XI. Св. 44.
Змоскалі́ти, лі́ю, єш, гл. Обрусеть. Желех.
Змоскалюва́ти, лю́ю, єш, гл. Отбыть солдатчину. Ти спарубкував, змоскалював, а такої свити не носив. Васильк. у.
Змости́ти, ся. См. Змо́щувати, ся.
* Змото́рити, рю, риш, гл. Скоро сделать, спроворить, смастерить. Сл. Яворн.
Змо́тувати, тую, єш, сов. в. змота́ти, та́ю, єш, гл. 1) Сматывать, смотать. Я оці мички спряла і змотала. Рудч. Ск. II. 44. *2) Свернуть, сложить. Ні, я вже не ловитиму сьогодні, вже й удку змотав. Змотай клуночок. Крим.
Змо́туватися, туюся, єшся, сов. в. змота́тися, та́юся, єшся, гл. Сматываться, смотаться. Прийдеться ниточка до клубочка, та не змотається. Ном. № 4092. *2) Только в сов. в. Побежать, сбегать. Зматайся-но, хлопче, скоренько додому та виклич сюди дядька. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Змоту́зити, жу, зиш, гл. Связать веревкой. Овруц. у.
Змочи́, змо́жу, жеш, гл. = Змогти́. Желех.
Змо́чувати, чую, єш, сов. в. змочи́ти, чу́, чиш, гл. Смачивать, смочить, измачивать, измочить. Змочувала холодною водою засмажені Прісчині уста. Мир. Пов. I. 170. Який бог змочив, такий і висушить. Ном. № 78. Ні дощик його не змоче. Мет. 208.
Змо́щувати, щую, єш, сов. в. змости́ти, щу́, стиш, гл. 1) Намащивать, намостить, настилать, настлать. Жінка не злюбила й високу кровать змостила. Чуб. V. 668. 2) Свивать, свить гнездо.
Змо́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. змости́тися, щу́ся, стишся, гл. Взбираться, взобраться и сесть. На сідало кури змостились. К. ЦН. 308.
Змрік, ро́ку, м. Сумрак. Желех.
Змру́жувати, жую, єш, сов. в. змру́жити, жу, жиш, гл. Закрывать, закрыть (глаза). Іще й очко змружить. Гринч. III. 163.
*З-мудра, нар. Хитро, по-ученому мудрствуя. Сл. Нік. — Ти вбив Михайла? — Його вбило його багацтво. — Лиш не з-мудра, Каленику. Стефан.
Змудрува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Измыслить. Та ба! не всякий так змудрує, як сам Вергилій намалює. Котл. Ен. VI. 49. 2) Перехитрить. Бабу і чорт не змудрує. Ном. № 9074.
Зму́лювати, люю, єш, сов. в. зму́лити, лю, лиш и зму́ляти, ляю, єш, гл. Натирать, натереть, надавить. *Тісний черевик, — геть собі ногу змуляв. Умань. Ефр.
Зму́нити, ню, ниш, гл. Померкнуть. Сонце то засяє, то змуне. Левч. 113. Сонце майорить між ними (хмарами) — то засяє, то овсі змуне. О. 1862. IX. 62.
Змуро́вувати, вую, єш, сов. в. зму́рува́ти, ру́ю, єш, гл. Строить, построить (из камня, кирпича); соорудить. Змурував високу башту. Грин. I. 128. Оце змурував Спаса. Ном. 14223.
Зму́сити. См. Змуша́ти.
Змусува́ти, су́ю, єш, гл. Придумать. Сивиллу лайте безтолкову, її се мізок змусував. Котл. Ен. IV. 6.
