риваться, уговориться, условливаться, условиться. Кв. Драм. 310. Змовлялись, завтра як до бою достанеться їм приступить. Котл. Ен. V. 44. Почали ми змовлятись, як двері відчинити Катрі і як їй вийти. МВ. II. 103. Так змовлялися три товариші. Чуб. III. 411. 2) Сговариваться, сговориться (свадебн. обряд). У суботу змовлялись, а в неділю вінчались. Чуб. V. 201.
*Змо́вця, ці, м. = Змовле́нник. Ефр.
Змо́вчати, чу, чиш, гл. Смолчать. Брат змовчав, тільки по головці дівчину погладив. МВ. I. 12.
Змо́га, ги, ж. Возможность. Терпіла я, терпіла, так уже змоги не стало: взяла та й покинула його, живи собі сам. *Скі́льки змо́ги. Изо всей силы. Сл. Нік.
Змогти́, змо́жу, жеш, гл. 1) Смочь, быть в состоянии. Бо ти будеш сварити, а я ся журити, то не зможу, молоденька, по світі ходити. Чуб. V. 529. А вже мені старенькому без коня пропадати, не зможу я по степах чвалати. Мет. 444. Не зміг одвести очей од молодої. Стор. МПр. 77. Коли хочеш, зможеш мене очистити. Єв. Мр. I. 40. 2) Одолеть. Котл. Ен. V. 18. Божевілля-кохання змогло безщасну. Г. Барв. 399. Два дні не спить і сон його не зможе. Харьк.
Змогти́ся, жуся, жешся, гл. 1) Собраться с силами. Я тебе доведу, голубко. Зможися, щоб іще гірше тобі не було. МВ. (О. 1862. III. 43). Не змоглись на євангелію, цілуйте псалтирь. Ном. № 12026. Ух, іззіла обух! коли б змогтись, та ще поволоктись — казав чоловік, маку дам. Ном. № 4841. 2) Устать, утомиться.
*Змо́жність, ности, ж. = Мо́жність. Ном. № 12025.
Змока́ти, ка́ю, єш, сов. в. змо́кти, кну, неш, гл. 1) Мокнуть, смокнуть. Лінивий в своїй хаті змокне. Ном. № 10838. 2) Иносказательно: гореть, сгореть. См. Мо́кти.
Змо́клий, а, е. Промокший.
*Змо́кнути, ну, неш. Измокнуть, промокнуть насквозь. Желех.
Змокра́віти, вію, єш, гл. Сделаться влажным, сырым, мокрым. Желех.
Змокрі́ти, рі́ю, єш, гл. = Змокра́віти. Константиногр. у. Дещо. 66.
Змо́кти. См. Змока́ти.
Змолодикува́ти, ку́ю, єш, гл. Прожить холостым.
Змолоді́ти, ді́ю, єш, гл. Помолодеть. Все у природі немов змолоділо. Щог. Сл. 61.
Змо́лоду, нар. Смолоду. Привикай до господарства змолоду, не будеш знать на старість голоду. Ном. № 10100. Старий з первого молоду був кріпкий. Харьк.
Змоло́ти, змелю́, леш, гл. Смолоть. *См. Зме́лювати. Принесе зерно, змелють у братовім млині. Рудч. Ск. II. 12. Змели мені пшениченьку. Чуб. V. 17.
Змоло́тися, змелю́ся, лешся, гл. Смолоться. Без мене і хліб не змелеться. Ном. № 2523.
Змоло́чувати, чую, єш, сов. в. змолоти́ти, чу́, тиш, гл. Смолачивать, смолотить. Він сам у день змолочував більш як десять чоловіка. Грин. II. 270. У його на виду чорт сім кіп гороху змолотив. Ном. № 8521. А в вівторок снопів сорок пшениці нажала, а в середу повозила, в четверг змолотила. Чуб. V. 1098.
Зморгну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Мигнуть. *2) (на ко́го). Подмигнуть (кому). Сл. Нік.
Зморгну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Перемигнуться. Поставила вона йому вечерю, зморгнулись одно на одно: є мов. Рудч. Ск. II. 165.
Змордува́ти, ду́ю, єш, гл. Измучить, изнурить. Ой не їдь, рідненький, бо доріженька злая: коня змордуєш. Мет. 32.
Змордува́тися, ду́юся, єшся, гл. Измучиться, изнуриться.
Змори́ти, рю́, риш, гл. См. Змо́рювати.
Змори́тися, рю́ся, ришся, гл. Утомиться, умориться, изнуриться. Да як же ти зморилась! посидь трошки. Г. Барв. 91.
Зморо́жувати, жую, жуєш, сов. в. зморо́зити, жу, зиш, гл. Замораживать, заморозить. Ой морозе, морозику, добрий чоловіче, зморозь того когутика, хай не кукуріче. Мл. л. сб. 308.
