Змі́тки, ків, м. мн. = Обме́тиця.
Змі́ток, тка, м. Изношенный лапоть. Вх. Зн. 22. Желех.
*Змі́туватися, туюся, єшся, гл. 1) Сметаться. 2) Изнашиваться. Нова мітла гостро мете, але й змітується скоро. Лепкий.
Зміцни́ти. См. Зміцня́ти.
Зміцні́ти, ні́ю, єш, гл. Укрепиться, сделаться сильным.
Змі́цнювати, нюю, єш, зміцня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зміцни́ти, ню́, ни́ш, гл. Укреплять, укрепить. Ти зміцнював коліна слабосильні. К. Іов. 9. Вже б і помер, та зміцняє мене надія вас побачити. МВ. I. 49.
*Зміча́ти, чаю, єш, сов. в. змі́тити, чу, тиш, гл. Подмечать, подметить; спохватываться, спохватиться. Не змітили, як і сонечко стало сідати. Молодиця й не змітила, коли саме перестала дитина плакати. Крим.
*Змі́шаний, а, е. 1) Смешанный, смущенный. Я випустив неживого пташка з руки і, засоромлений, стурбований, пригоноблений і змішаний, я побіг геть, геть від нього. Франко. 2) Перемешанный. — хор. Хор из женск. и мужск. голосов. Сл. Нік.
Зміша́ння, ня, с. Смешение.
*Змі́шування, ня, с. Смешивание. Сл. Дубр.
Змі́шувати, шую, єш, сов. в. зміша́ти, ша́ю, єш, гл. Смешивать, смешать. Ном. № 1039.
Змі́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. зміша́тися, ша́юся, єшся, гл. Смешиваться, смешаться. Левиц. Пов. 108. Дещо. 44. Змішався щавій з лободою. Чуб. V. 576.
Зміща́ти, ща́ю, єш, сов. в. змісти́ти, щу́, стиш, гл. 1) Помещать, поместить. Їх змістили докупи. Павлогр. у. *2) — кого́. Удалить со службы, расчитать. Вони хотять покойовку змістити, перебудуться з кухаркою. Крим.
Зміща́тися, ща́юся, єшся, сов. в. змісти́тися, щу́ся, стишся, гл. Помещаться, поместиться. Добре ся пестити, коли ся є де змістити. Ном. № 1399. То б не змістилися на землі люде, як би не вмірали. НВолын. у. Таке й у голові не зміщається, а не то, щоб його одним словом вимовити. Св. Л. 300.
Змію́к, ка́, м. Самец-змея. Желех.
Змію́ка, ки, ж. Змея, большая змея. Жила стара баба така, що вміла зміюк іскликати. Гринч. II. 46.
Змія́, змії, ж. Змея. А під тим каменем да люта змія лежить. Чуб. III. 440. Ум. Змі́йка.
*Змія́ра, ри, м. Огромный змей. Екатерин. г. Сл. Яворн.
Змія́стий, а, е. Змеевидный. Отари нівечив зміястими стрілами. К. Псал. 181.
*Змія́чий, а, е. Змеиный. Зміяча голова. В пасіці в кутку закопують зміячу голову, щоб ворог не приступив. Крим.
Змло́їти, ло́ю, їш, гл. Истомить. Зима, ді, мя зморозила, а літо змлоїло. Гол. II. 425.
Змо́ва, ви, ж. 1) Уговор. Удовиця змови їх не знає. Мкр. Н. 15. А все таки в моїм немудрім слові була якась недовідома сила, бо з правдою було воно у змові. К. ХП. 12. 2) Заговор.
Змо́вини, вин, ж. мн. 1) Уговор. І погуби їх серед ради, серед їх змовин нечестивих. К. Псал. 9. 2) Сговор. Зробили змовини, а там і весілля справили. МВ. I. 117.
Змо́вити, ся. См. Змовля́ти, ся.
Змо́вка, ки, ж. = Змо́ва. У нас була змовка наперід, то й пішли вдвох красти. Новомоск. у. (Залюбовск.).
Змовка́ти, ка́ю, єш, сов. в. змо́вк(ну)ти, ну, неш, гл. Смолкать, смолкнуть. Спи! — кажу йому. Він і змовкне. МВ. II. 9.
Змовле́нник, ка, м. Заговорщик. Желех.
Змовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. змо́вити, влю, виш, гл. 1) Говорить, проговорить, промолвить. І риба річ премудру твою змовить. К. Іов. 26. Змов мені одно словечко. Г. Барв. 72. 2) Сговаривать, сговорить. Мене змовили за багатого одинця. Г. Барв. 475. Як змовляють, то сто коней дають, а як змовлять, то чортма і одного. Лебед. у. В суботоньку змовляли, в неділоньку звінчали. Маркев. 87. 3) Заговаривать, заговорить (о знахарях). Баба пристріт змовляє. КС. 1893. VII. 76.
Змовля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. змо́витися, влюся, вишся, гл. Угова-
