Блищить шабля козацькая від срібла та злата, зрядив його пан ласкавий як рідного брата. К. Досв. 154. 2) Снаряжать, снарядить. Зрядили його (в дорогу) і він пішов. Мнж. 74. Треба синів на чужину зряжати. МВ. II. 52. Зряджають молодіж на нове хазяйство. МУЕ. III. 169.
Зря́дник, ка, м. Раст. Gladiolus imbricatus L. ЗЮЗО. I. 124.
Зряси́ти, шу́, си́ш, гл. Усеять. Зрясять на віці коровай, у піч посадять із віка. Мет. 164.
Зрятува́ти, ту́ю, єш, гл. Спасти. Зрятуй його! Греб. 341.
Зря́хатися, хаюся, єшся, гл. Собраться; сговориться. Мнж. 181. Свати уже зряхались іти додому.
Зря́чий, а, е. Видящий, зрячий.
Зса́джувати, джую, єш, сов. в. зсади́ти, джу́, диш, гл. 1) Ссаживать, ссадить, снимать, снять. Чоловік тоді його зсадив з груші. Рудч. Ск. 25. З хазя́йства зсади́ти. Разорить. Миші… нас із хазяйства зсадять. Мнж. 66. 2) Смещать, сместить, увольнять от должности, отрешить от должности. Громада його (голову) давно б зсадила. О. 1861. VIII. 95. Гляди, царю, бо сей Мазепа тебе з царства зсадить. КС. 1882. III. 611. 3) Встаскивать, встащить, взваливать, взвалить. Узяли його в хату та й зсадили на піч. Мнж. 95. Зсадити дерево на віз. Змиев. у.
*З-сере́дини, нар. Изнутри. Сл. Дубр.
З-се́рця, нар. Рассердившись. Турн з-серця скрипотів зубами. Котл. Ен.
Зси́віти, вію, єш, гл. Поседеть. Аф. 262.
Зси́діти, джу, диш, гл. Высидеть, просидеть. Мати ще й удушливенька була: було всю нічку зсидить, усе бухикає. Г. Барв. 61.
Зсила́ти, ла́ю, єш, сов. в. зісла́ти, шлю́, шлеш, гл. 1) Ниспосылать, ниспослать. Моя думка — єсть то ангел од бога зісланий. Мл. л. сб. 137. 2) Высылать, выслать, отсылать, отослать. Стали вдову стареньку зневажати, на чуже подвірря зсилати. Мет. 347. Зослав хлопця з хати. Новомоск. у.
*Зсила́тися, лаюся, єшся, гл. Сноситься. Сл. Яворн.
Зсини́ти, ню́, ниш, гл. Побить до синяков. Зсинив її так, що й боже! Лебед. у.
*Зсині́лий, а, е. Посиневший. Сл. Нік.
Зсині́ти, ні́ю, єш, гл. Посинеть.
Зсинобо́житися, жуся, жишся, гл. Прикинуться бедняком, несчастным. Зігнувсь, зсинобоживсь і почав прохати. Гринч. II. 183.
Зси́па, пи, ж. Род корзины для зерна, стоящей в амбаре: делается с крышкой в форме большой, сверху расширенной бочки из пучков соломы, связанных шворками или лыками. Kolb. I. 59.
Зсипа́ти, па́ю, єш, сов. в. зси́пати, плю, плеш, гл. Ссыпа́ть, ссыпать. Прошу вас, добре дбайте, борошно зсипайте. Мет. 396. Хотів у мішок зсипати. Кв.
Зсипа́тися, па́юся, єшся, сов. в. зси́патися, плюся, плешся, гл. Ссыпа̀ться, ссыпаться. Тії бруньки зриваються, зсипаються в пляшку. Чуб. I. 130.
*Зси́пище, ща, с. Ссыпной пункт. Сл. Дубр.
*Зсипча́к, ка́, м. Рой, составленный из различных пней. Немол. «Бжільн.». 96.
Зсиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. зсо́хнути и зсо́хти, хну, неш, гл. Иссыхать, иссохнуть.
Зсідани́на, ни, ж. Створожившаяся часть молока, творог, образовавшийся при окисании молока. Вх. Лем. 421.
Зсіда́ти, да́ю, єш, сов. в. зсі́сти, зся́ду, деш, гл. 1) Восседать, воссесть. Як чорт на його зсяде. Ном. № 3382. 2) Вставать, встать, сойти (с лошади, напр.) Зсісти з коня.
Зсіда́тися, да́юся, єшся, сов. в. зсі́стися, зся́дуся, дешся, гл. 1) О молоке: скисать, скиснуть, створаживаться, створожиться. Молоко зсілось. Г. Барв. 369. *2) Оседать, осесть, лечь осадком. Нехай вода постоїть у відрі; крейда зсядеться, а зверху буде чиста вода. Крим.
Зсі́лий, а, е. Скисший (о молоке). Зсіле молоко. Вх. Зн. 22.
Зска́кувати, кую, єш, сов. в. зско́чити, чу, чиш, гл. 1) Соскакивать,
